Вчені з УжНУ очолили міжнародну групу науковців, які провели нове дослідження геному українців

У середу, 13 січня, в УжНУ відбудеться презентація результатів дослідження генетичного різноманіття українців, які цими днями опубліковано у науковому журналі GigaScience.

Вчені з УжНУ очолили міжнародну групу науковців, які провели нове дослідження геному українців

Україна є ключовою для розуміння геномного різноманіття людей у Східній Європі, оскільки саме вона є найбільшою  країною, розташованою повністю в Європі з населенням, яке сформувалося в результаті тисячоліть міграцій, війн і асиміляцій. Віддавна ця територія служила доісторичним та історичним перехрестям для переселення людей по всій Європі та Азії.  Саме на цих землях почалася експансія нашого виду, людини розумної, на територію заселену неандертальцями.  Тут оселялися ранні хлібороби, які тільки починали культивувати рослини і домашніх тварин. Через територію сучасної України проходили великі людські міграції Середньовіччя, а також торгові шляхи між Прибалтикою і Середземномор’ям, Європою та Азією давніми дорогами Шовкового шляху.

Керівник проекту від Ужгородського національного університету і автор статті професор Тарас Олексик зауважує: «Наше дослідження показує, що в Україні, країни, яка донині не була пріоритетною в дослідженнях людського геному, є значне і раніше невідоме генетичне різноманіття. Вивчаючи зразки ДНК українців ми знайшли понад 13 мільйонів генетичних варіантів, майже 500 000 з яких раніше були незадокументовані».

Дані проекту стали доступними для вчених усього світу і тепер вони можуть отримати доступ для проведення власних досліджень в найрізноманітніших сферах – від біології та медицини людини, до розгадки таємниць історії людства. Отримані дані мають не тільки медичне значення, але й дають змогу зрозуміти демографічні, історичні та доісторичні міграційні процеси через призму генетики.

Дослідження геному в Україні стало  результатом міжнародної співпраці між  Ужгородським національним університетом (Україна), Оклендським Університетом (США), Національним інститутом раку (США), Пекінським Геномним Інститутом (Китай) та  іншими дослідниками.  Над статтею працювали 28 співавторів, у тому числі сім з Ужгородського національногоуніверситету. До збору біологичних зразків долучилися багато лікарів-ендокринологів з різних куточків України. Поряд з Тарасом Олексиком співавторами від УжНУ є Валтер Волфсбергер, Христина Щубелка, Ольга Олексик, Патриція Болдіжар, Ярослава Гасинець та Володимир Смоланка.

Також варто зазначити, що  в Ужгородському національному університеті наразі виконується геномне дослідження прикордонної зони ЄС в рамках проекту «Партнерство для досліджень геному в Україні та Румунії» за підтримки  Спільної Операційної Програми Румунія-Україна 2014-2020. Геномні дані дозволять отримати найбільш детальну і об’єктивну картину генетичного різноманіття, побачити генетичне коріння, що сформувало сучасне населення Закарпаття та північної Румунії.

 Cтаття буде опублікована 13 січня, але її препринт уже доступний за посиланням https://www.biorxiv.org/content/10.1101/2020.08.07.238329v2.

Share Button