Ігор – інженер і до повномасштабної війни не займався виготовленням спецзасобів для саперів та військових. Та зараз вдосконалює засоби для розмінування, так звані «кішки» та «ялинки».
Креслення безкоштовно віддає усім майстрам, які допомагають українським військовим.
Його товариш по цеху – бізнесмен з Харківщини. Через війну чоловік з родиною переїхав на Закарпаття і вже тут застосовує свої знання та навички для виготовлення бронежилетів. Олександр роками займався металами та їх обробкою, а зараз через свою компанію в Польщі зумів привезти в Україну балістичну сталь для бронежилетів. І вже тут її нарізають, додають армовану резину, клей, кілька шарів спеціальної тканини і такий сендвіч після обробки стає бронепластиною.
Нині інженерний запал у чоловіків не згасає, як і бажання допомогти українській армії. Хоча ще до лютого ніхто з них не міг уявити, що доведеться розбиратися в елементах саперної справи чи проектувати і налагоджувати виробництво бронежилетів, закріплювати кулемети чи бронювати авто. Та саме вклад кожного українця і допоможе нам перемогти російських окупантів.
