Під час видалення пухлини головного мозку пацієнт перебуває при свідомості. Він чудово розуміє, що з ним відбувається, і допомагає лікарям: відповідає на питання афізіолога, ворушить руками і ногами, щоб перевірити, чи не впливає втручання лікаря на мову та здатність володіти тілом.
Довідка: Операція з пробудженням – це нейрохірургічне втручання, під час якого здійснюють доступ до головного мозку і виводять пацієнта з наркозу. У стані повної свідомості, при комплексному знеболенні пацієнт виконує лінгвістичні завдання під контролем нейрофізіолога та афазіолога. Подібні втручання використовують при хірургії у ділянках мозку, що пов’язані з розумінням та продукуванням мови для уникнення *афазії у післяопераційному періоді.
*Афазія – патологія мови, що призводить до труднощів говоріння, розуміння, читання і письма.
Володимир СМОЛАНКА – професор, президент Асоціації нейрохірургів України:
«Пацієнт – молода людина 32 років. У нього – доброякісна пухлина головного мозку (Low-grade гліома), яка росте повільно і немає чітких контурів. Пухлина розташована в зоні, яка відповідає за мову та її розуміння, близько прилягає до волокон які відповідають за рухливість у протилежних кінцівках. В даному випадку – правій руці та нозі. Саме тому це вимагає операційного втручання з пробудженням. Ця втручання вимагає мультидисціплінарної участі нейрохірурга, нейрофізіолога, афазіолога та анестезіолога. При цьому кожен член операційної команди виконує свої функції:
нейрохірург -стимулює кору мозку та проводить хірургічне втручання- видалення пухлини;
нейрофізіолог – слідкує за виходом з медикаментозного сну, налаштовує силу стимуляції;
афазіолог – слідкує за правильністю виконання лінгвістичних завдань;
анестезіолог – виводить пацієнта з медикаментозного сну та контролює його загальний стан.
Часто такі пухлини є у молодих людей. Мета операцій – запобігти порушенням мови. Однак внаслідок видалення пухлини може виникнути афазія – складнощі з мовленням. Також може не розуміти що ій говорять. Тестування мови під час операції дозволяє цьому запобігти.
Оксана Лялька – афазіолог, голова правління Українського товариства мови і мовлення:
«Перед операцією спілкуємось з лікарем-нейрохірургом, дивимось в яких зонах є це ураження і взагалі чи є в людини покази для такої операції. Визначаємо комплекс завдань за якими тестуватимуть людину: це когнітивні та лінгвістичні завдання. Тестуючи пацієнта я бачу які теми складно даються. Тому підбираємо ті завдання, які зрозумілі та прості, і їх можна виконати протягом 4 секунд. На операції ці питання є своєрідним навігатором для нейрохірурга. Нейрохірург проводить стимуляцію певної зони мозку і якщо під час цього пацієнт робить помилку у тестах – це сигнал, що хірургічні маніпуляції саме в цій зоні можуть призвести до порушення мови. Тому потрібно шукати інші шляхи, які будуть функціонально безпечними для хірургії.
Анестезіолог «веде» пацієнта протягом всієї операції. Його завдання – спочатку занурити в сон, потім розбудити, а потім знову «приспати»
Практично всі втручання на головному мозку дуже високотехнологічні: застосовується дороговартісне обладнання – операційний мікроскоп , нейрофізіологічний моніторинг, інтраопераційний ультразвук і т. д. На сьогодні, тарифи НСЗУ перекривають лише частину витрат на такі операції (близко 24-25 тисяч гривень) . Відтак, за кордоном вартість подібних оперативних втручань сягає десятки тисяч доларів. Наприклад, в США – близько 120 тисяч доларів. Вже зараз розглядається можливість застосування підвищених коефіцієнтів в оплаті оперативних втручань найвищого класу складності, що проводяться в окремих медичних закладах.
