Інтерв’ю з Василем Поповичем, президентом Фундації українських гуцулів Румунії

Інтерв’ю з Василем Поповичем, президентом Фундації українських гуцулів в Румунії, особливою людиною, яка не лише несе в душі почуття приналежності до українських гуцулів, але і підтримує та сприяє з ентузіазмом через все, що робить, виділяючись прикладом та видатним представником їх в Румунії.
Пане Поповичі, дякуємо, що надали нам можливість провести разом інтерв’ю про громаду гуцулів з Румунії та про діяльність Фундації українських гуцулів в Румунії.

Кореспондент: Почнемо з простого питання. Хто такі гуцули та яку роль вони відігравали в історії?


Попович Василь: Привіт. Я виступаю з етнокультурної точки зору. Гуцули – це етнічна підгрупа України, яка мешкає уздовж кордону в Україні та Румунії. Найбільш компактною територією, яку населяють українські гуцули, знаходиться в повіті Марамуреш, а саме, в населених пунктах: Кривий, Поляни, Русково, а на Україні – прикордонна територія Івано-Франківської області, Верховинського району та відповідно населених пунктів Зелене, Верховина, які також входять до складу Верховинського району. Було зроблено багато кроків для відкриття прикордонного пункту в селі Поляни повіту Марамуреш, Копілаш та в селі Зелене з України, оскільки мер села Поляни хоче постійно розвивати гірський туризм у цьому районі, цього хочуть і його українські колеги.


Гуцули також живуть в інших населених пунктах повіту Марамуреш, а саме, Вишівська Долина, Красний, Русково та Буковина. Це компактна область. Я заснував Фундацію українських гуцулів, не для політичних цілей. Ця ідея прийшла мені, бо я часто їздив в Україну на культурні заходи, бувши також директором будинку культури. Я бачив, чув і відчував саме те, що у нас спільне, наприклад, ті пісні, які співала моя мама, співаються в Україні. З українськими гуцулами з Зеленого та з іншими українськими населеними пунктами існують спільні точки, і тому потроху ми створили цю Асоціацію.


Кореспондент: Ми знаємо, що як президент Фундації українських гуцулів в Румунії ви берете участь у просуванні гуцульської меншини, як у Румунії, так і за її кордоном. Які події ви періодично організовували з цього приводу?

Попович Василь: Фундація українських гуцулів була заснована у 1998 році, яка спочатку називалася Фундація «Попович», а в 2013 році ми змінили його статус і майже повністю дали йому нове призначення – вивчення походження та культури гуцулів. Завдяки культурним подіям, організованим таборам, люди починають відчувати і визнавати, що ми є гуцулами. Наприклад, після культурної події люди починають носити сорочку гуцульську, вони вже почуваються гордими і добре в ній. Серед найважливіших подій які реалізували разом із Марамурешською повітовою радою нагадуємо, три Міжнародні фестивалі етнографії та фольклору «Гуцули». Ці видання, які зроблені в рамках проєктів, є частиною пріоритетної програми повіту Марамуреш, і, таким чином, я дякую всім чиновникам, які беруть участь у цьому. Водночас, цей фестиваль відродив традиційний гуцульський костюм, музику та інші цінності гуцул.


Ми зробили чотири випуски міжнародних таборів живопису, в яких брали участь художники з Румунії, Республіки Молдови, України. У цьому культурному проекті взяв участь один з відомих художників України Андрій Чебекін, який є головою Київської Академії мистецтв і архітектури Золтан Мічика з Мукачева та інші.
Щороку у партнерстві з мерією Кревий ми організовуємо концерт українських колядок, на який запрошуються колядники із сусідніх міст та церковний хор з Кривого.

Кореспондент: Через наших читачів ми дізналися, що ви підтримуєте громаду, до якої ви належите, через транскордонні проєкти розвитку освіти, культури та медичних умов. Які основні проєкти, в яких ви брали / берете участь та які кроки плануєте зробити в наступному періоді, щоб підтримати людей в Історичному Марамуреші, або в Закарпатській чи Івано-франківських областях?

Попович Василь: Окрім вищезгаданих подій, що відбувалися в рамках проєктів, ми також проводили інші проєкти, в яких ми проводили етнографічні дослідження у співпраці з Національним музеєм мистецтв та архітектури з Коломиї.
Дуже важлива і корисна подія для громади відбулася 11 листопада 2019 року, відкриття музею етнографії гуцулів.


У 2019 році через «Адміністрацію Національного культурного фонду» ми здійснили проєкт, за допомогою якого ми реабілітували надбудову, а саме дерев’яну стайню, збудовану у 1973 році, і тепер там працює музейна колекція під назвою “Колекція українців гуцулів з Репеді”. Вартість проєкту становила 60 000 леїв.
Ще один проєкт – «Історія, люди та кордони», реалізований у столітньому 2018 році. Інший проєкт, який був фінансований Повітовою радою у 2019 році та адресований молодим людям, – це «Вільна молодь у громаді».

Фундація надає підтримку в написанні та реалізації транскордонних проєктів. Проєкт, який зараз реалізовується, це проєкт щодо освіти, заявником якого є Технологічна середня школа Кривий та школа № 1 у Солотвині.
Ще один попередньо затверджений проєкт – це проєкт охорони здоров’я, бенефіціаром буде місто Поляни, місто Великий Бичків з України та Районна лікарня Верховина Івано-Франківської області.


Кореспондент: Ви працюєте з подібними структурами в Україні для реалізації цих проєктів?

Попович Василь: Я співпрацюю з багатьма культурними організаціями, районними та регіональними державними органами. Найкраща співпраця у мене – з «Національною асоціацією всіх гуцулів» з України, яку очолює Дмитро Стефлюк, асоціація «Ватра» в Рахові, з України, Верховинська районна рада, Івано-Франківська обласна адміністрація та Обласна рада, Районна рада Рахів, Музей гуцулів з Верховини, Музей магії з Верховини, Національний музей народного мистецтва з Коломиї та багато інших представницьких людей.

Кореспондент: Я помітив, що в Румунії є й інші підгрупи української меншини, такі як русини (представлені Михайлом Лавруком з Марамуреша) або козаки (представлені в Сату-Маре Павлом Проданюком – я провів інтерв’ю з ним минулого року). Що ви можете нам сказати про це?

Попович Василь: У Румунії є представницька організація русинів керована Георгієм Фірчаком, я також знаю Союз підкарпатських русинів керованим Михайлом Лавруком, асоціація без представництва у парламенті, але я не маю партнерства з цими організаціями. Я не знаю діяльність козацького союзу.

Кореспондент: Якими є нинішні стосунки між Союзом українців Румунії та Фундацією українських гуцулів у Румунії? Чи розглядаєте ви можливу асоціацію з СУР-ом?

Попович Василь: На сьогодні, чесно кажучи, немає співпраці. Союз українців міг би співфінансувати для організації певні події. Однак, я не прошу їх про допомогу, я мав би лише одне прохання, дозволити людям, вчителям, брати участь у заходах, організованих фундацією, які не є політичними. У заходах, організованих фундацією, беруть участь багато українців, понад 1000 осіб, що перевищує кількість учасників заходів організованих СУР-ом в селі Кривий.

З Союзом українців ми не можемо говорити про асоціацію, можливо співпрацю, партнерство, я відкритий у будь-який час. Під об’єднанням мається на увазі підпорядкування Фундації, в той час як фундація ідентифікує себе за допомогою заходів, які приходять на додаток до того, що СУР не робить.  Є ще люди, які знають, хто були гуцули, і їх цінності повинні зберігатися і просуватися.

Кореспондент: Чого могли б румуни навчитися від українського народу?

Попович Василь: У кожній країні є своя культура, українці, відповідно гуцули, мають дуже близьку культуру, особливо мову, кухню, звичаї. Слід проводити культурні зустрічі, обмінюватися досвідом, щоб розвиватись особливо у галузі гірського туризму. В Україні дуже розвинений гірський туризм, вони небудичи в Європейському Союзі, зробили собі бізнесс, надзвичайна чистота, високо оцінена кухня, ми повинні вчитися у них, щоб молодь не виїхала з країни.

Кореспондент: Яке повідомлення у вас є для читачів INTER REGIO NEWS?

Попович Василь: Перш за все, я хочу привітати вас з інтересом, який ви даєте нашій фундацїї, і, як пропозицію, я б хотів, щоб ви поширилися на сайті, публікували новини з Івано-Франківської області.

Share Button