ІНТЕРВ’Ю З ГОЛОВОЮ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ паном РІВІСОМ М.М.

«Пане голово Закарпатської обласної ради! Шановний Михайле Михайловичу! Звертаємося на прохання  сайту Interregionews- найважливішого двомовного інформаційного агентства (присвячене румунським та українським новинам) з Румунії. Ми налагодили співпрацю з  представниками  влади, які приймають рішення у прикордонних регіонах. Серед них – голови  повітових рад із Марамуреша та Сату-Маре, а також з українськими лідерами, а це – Олександр Банков – посол України в Румунії та Василь Ціпле – голова  Асоціації молодих румунів Закарпаття.  Тож  хотіли б узяти у вас інтерв’ю про румуно-українську співпрацю».

Кор: Функція, яку ви виконуєте  з честю, напевно,  означає  налагодження  та розвиток партнерства  і дружніх зв´язків, робочі  візити  до Румунії. Що вас вразило в нашій країні? Які відмінності ви помітили між румунами та українцями?

Михайло Рівіс, голова Закарпатської обласної ради: Румунська ідентичність – це румунська ідентичність і це нація,  яка для Закарпаття – дуже близька. Закарпатці завжди з румунами проживали дружно. Оскільки  Закарпаття перебувало у складі різних держав, а нині межує з 4 –ма країнами Євросоюзу, то   його жителі звикли до тісного добросусідства – так склалося історично. 

    Та, чесно кажучи, я неодноразово звертав увагу румунських дипломатів і  запитував відверто, чому Румунія більше тяжіє до Буковини і все її транскордонне співробітництво скероване у бік Чернівеччини, Івано-Франківщини. А   Закарпаття якби взагалі поза відносинами  і можливостями  співпраці з народом Румунії, залучення взаємовигідної спільної технічної допомоги Євросоюзу у  взаємовигідні спільні проєкти. Тобто,  широкої дружби,  яка налагоджена у нас із чеськими краями, з угорськими областями у багатьох сферах, у т.ч. між громадами, вузами, структурами, зокрема на рівні територіальних відділень Національної поліції, Служби пожежної безпеки та  МНС, на жаль,  із Румунією не має. До прикладу,  наразі з чеськими та угорськими  партнерами ми співпрацюємо у галузі лісового господарства та спільно діємо над тим, щоб кожне закарпатське місто, село  мало  побратима в Чехії, Угорщині.  Я переконаний, що таку ж щиру співпрацю ми могли б налагодити з румунами – треба рухатися у цьому напрямку. Дивлюся,  ви не погоджуєтеся, бо, звісно,   села Рахівського і частково  Тячівського  районів уже мають  налагоджені контакти з прикордонними громадами Румунії. І це правда, однак географія цих зав’язків повинна бути ширшою. Як і прийнято у добрих сусідів.

Кор: Сату – Маре –побратим  міста Ужгород

М.Рівіс: А Сігет – побратим Хуста. Це так. Найголовніше завдання – відновлення  у Білій Церкві моста,  який  матиме дуже велике значення для обох сторін, де роботи ведуться з 2014 року і йдуть повільно. Проте важливо прискорити ці процеси. Ноту підготувало МЗСУкраїни за поданням Закарпатської влади румунським колегам, які зацікавились співпрацею,  і я переконаний,  що у скорім часі  зрушення будуть. З боку України, на жаль, «забуксувало» питання підписання відповідних документів, хоча до області приїжджали Міністри Закордонних справ обох країн  і запевнили   у позитивному рішенні.

Кор: Хоча ми межуємо з чотирма країнами Євросоюзу…

Рівіс М.М.:  Закарпаття – це фактично обличчя України, воно зустрічає  людей і з боку Словаччини ( Україна  зі Словаччиною  немає  більше ніде державних кордонів), і з боку Угорщини  (Україна також немає з Угорщиною ніде інде  державних кордонів). Якщо говорити  про державний кордон з Румунією, то він пролягає повз  Буковину, Івано-Франківщину. Щодо сусідньої  Польщі, то тут ми  не маємо пунктів перетину на державному кордоні, але кордон маємо. Отже, як мінімум дві держави  Євросоюзу  мають кордон з Україною  саме в межах Закарпаття і п’ятий транспортний коридор проходить тільки через Закарпатську область.

Кор: А відкриття мосту у Білій Церкві надасть  більше можливостей для економічного розвитку  краю?

Рівіс М.М.: Цей об’єкт дуже цікавий для нас. Коли ми розробляли  відповідний проект, то виходили з того, що  згідно з документами,  які вже існують на рівні  міжурядових угод України та Угорщини, що ратифіковані Європейським Союзом, за кошти якого споруджуватиметься швидкісна автомагістраль через Закарпаття сполученням Лісабон-Київ, то визначили, що вона пролягатиме поблизу цього моста (30-40 км до неї ). Під час переговорів із  керівництвом повіту Марамуреш обласна влада наголошувала на  цьому  важливому стратегічному  питанні. На сьогодні ця швидкісна угорська автомагістраль М3 просунулася  до кордону з Україною, а з українського боку – жодних кроків. Хоча Україна має зобов’язання щодо спорудження цієї автомагістралі  пан-європейського  коридору. Наступним логічним крокоммає бути  з’єднання цього моста  із   пан-європейським  коридором. І коли ці всі роботи будуть завершені, то відстань від Ужгорода  до Києва складе  700 км – і не карпатськими серпантинами. Тому,  на моє переконання, у реалізації цього  проекту зацікавлені як Румунія, Угорщина, так і Україна, щоб не втрачати транзитні потенціали.   Якщо європейці втомляться чекати дій з боку України, вони розроблять транзитну концепцію в обхід України. Фактично ось така позиція чи відвертіше – бездіяльність Урядів трьох країн  може призвести  до того,  що безпосередньо  і, Україна, і наші країни-партнери можуть втратити  свій транзитний потенціал.

Кор: Цим мостом розвантажується і міжнародний пункт пропуску «Дякове».

Рівіс М.М.    Взагалі  з переходами на румунську територію  у нас  сутужно. Їх надзвичайно мало і вони абсолютно не відповідають вимогам Європейської Комісії, яка встановила, що через кожні  30 км повинен бути перехід, пункт пропуску, щоб люди могли вільно перетинати кордон  і не створювати черги. Міст у Білій Церкві однозначно збільшить можливість пропуску вантажівок через  українсько-румунський кордон. Маєм у нашому країміжнародні пункти пропуску: «Дякове – Халмеу» та «Солотвино – Сігету-Мармацієй ». І «Порубне – Сірет», що на Чернівеччині.  Цього мало. І такий стан речей реально зменшує можливість транзиту та ділової співпраці. Отже, ми повинні запустити вже споруджений  пункт пропуску «Хижа – Тарна Маре» та збудувати ще один новий. 

Кор: Солотвино – це історичний міст і  його пропускна спроможність незначна.

Рівіс М.М.:  Але він може  функціонувати  тільки в такому режимі як зараз.  Або треба будувати додатковий  міст, який зможе працювати в режимі з  двох сторін, (оскільки тепер  він працює тільки у реверсному порядку), або ж залишити його в такому стані як є і розбудувати зовсім новий. Такі кроки дозволять полегшено вдихнути   жителям  Рахівського і Тячівського районів, оскільки покращаться вантажні перевезення. А це, крім іншого, сприятиме як туристичній привабливості регіону, так і діловій активній співпраці між транскордонними регіонами. Як свідчить практика, коли відкривається пункт перетину кордону – одразу зростає ділова активність. До речі,  фактично у нас майже готовий для реалізації проект пункту пропуску з Румунією «Яблунівка (Хустський район) – Гута (Румунія)», який  діяв у старі часи. Тут  з’єднуються дороги національного значення, треба тільки довести їх покриття до належного стану,  встановити ПП на  кордоні – і фактично будемо мати  ще один  пункт пропуску між  Україною та Румунією.

Ми домовлялися про те, що будемо узгоджувати дії  щодо пункту пропуску «Хижа – Тарна Маре». Мали б зустрітися з представниками влади міста Сату – Маре ще рік тому. Там є проблема зі знаком, який необхідно  перенести,  і цю проблему вирішують два парламенти двох держав! Із-за цього пункт пропуску бездіє, а люди від цього страждають. Я думаю, що відкриття  нових пунктів пропуску сприяло би тому, щоб люди обмінювалися культурними надбаннями, проводили Дні добросусідства на кордонах, ділилися б своїми досвідами розбудови, успіхами, як і належить добрим сусідам.

Кор: Разом із колишнім губернатором Закарпатської області Геннадієм Москалем ви започаткували безпрецедентну співпрацю з повітами  Марамуреш та Сату-Маре, ініціювавши побратимство, спільні двосторонні проєкти та традицію «Днів добросусідства». Чи продовжуватимуться ці досягнення після призначення  нового очільника обласної державної адміністрації? Чи є у вас плани та транскордонні проєкти на наступний період, незважаючи на ті проблеми, через які сьогодні проходить Україна?

Рівіс М. М.Я вважаю, що добрий сусід той, який  добрий не тільки  за гостинним столом, а підкладає плече, коли  ти того потребуєш.Кажуть, краще мати доброго сусіда, ніж поганого родича. Бо до кого найперше йдуть за допомогою ті, хто живе поруч? До сусіда. Тому  я переконаний,  що Дні добросусідства треба проводитий надалі. І спілкування також треба продовжувати, як і  напрацьовувати нові й нові транскордонні проєкти задля розвитку між прикордонними громадами. Ми з нашими колегами з повіту Сату Маре  розробили проект стосовно Концепції малої авіації, щоб нашікраяни мали щось на зразок  маршрутного  повітряного таксі. Це дасть змогу закарпатцям полетіти у Будапешт, Сату Маре, Кошице   та  будь-яке інше місто, пересісти  на великий  літак і подорожувати собі.Зараз ми зареєстрували цей проєкт на  сайті технічного  секретаріату і сподіваємося на успіх. Його підтримали три країни:Угорщина, Словаччина, Румунія.Ідея малого маршрутного повітряного таксі надзвичайно цікава рамках проекту буде реалізована  логістика, а оскільки аеропорти «Ужгород» та «Сату Маре»є основними партнерами-бенефіціарами у цьому, то фактично вони гратимуть головну  роль у комунікації. Крім того, ми також плануємо  розвиток малої авіації чи то запуск двох- , трьохмісних літаків.

Кор: Це може стати  і поштовхом для  розвитку туризму,  і зміцненням економічних зав’язків

Рівіс М.М. Ми розуміємо,  що такі кроки  сприятимуть залученнюіноземного туриста.І  я дуже радий,  що ідею цього проекту нам якраз і дали  румунські колеги. Йдетьсятакож і про ініціативи,  які ми  плануємо зреалізувати у майбутньому. А втілених проектів  у нас багато. Можна їх перерахувати. І вони дійсно є тим  інструментом,  який працює на користь громад. Та їх може бути значно більше. Спільні проекти традиційно підтримуються активно в громадах Закарпаття, де проживають етнічні  румуни і навпаки – у повітах  Марамуреш та Сату Маре, де мешкають  етнічні  українці. Приміром, у Білій Церкві зреалізовано спільний проект що до дитсадочка, у Службі пожежної безпеки,  в галузі лісового господарства.Дуже цікавий зреалізуваний проект ми побачили в Марамуреші з реставрації дерев’яних церков  за рахунок європейської технічної допомоги і фактично ми почали над цим працювати в себе вдома, тобто реконструювати дерев´яні  церкви Закарпаття,  які нам залишили у спадок наші  прадіди від спільного минулого.  Але поки що коштом обласного бюджету.  Наші колеги сказали,  що  такі святині  реставрували і внесли у реєстр ЮНЕСКО. Нам треба  йти цим шляхом, адже  дуже  багато церков потребують реставрації. І на це потрібно  надзвичайно багато коштів.

Кор:  Який соціальний та економічний вплив конфлікту з Росією щодо повсякденного життя громадян України на Закарпатті? Якою мірою румуномовна громада в Україні відчуває цей факт?

М.Рівіс: Будь-який  збройний конфлікт є вкрай ресурсоємний. Немає такого куточка в Україні, де б не відчували його. Насамперед страждає економіка країни в цілому та у регіонах зокрема. Адже кошти, які могли б бути спрямовані на розвиток соціально-культурних сфер, найперше спрямовуються на підтримку обороноздатності нашого війська, що бере участь у війні на  Сході України, бо це надважливо. Затяжна війна, на превеликий жаль, виснажує і фінансові,  і людські ресурси. І хоч розвиток нацменшин постійно підтримується відповідними програми,  у т.ч. і на регіональному рівні, але мирний час дає більше можливостей для їх активного розвитку. Тож прагнемо і молимося, аби війна якнайшвидше закінчилася і настав мирний час. Переконаний, що цей час уже близько і невдовзі ми з вами зустрінемося, щоб продовжити нашу розмову на оптимістичній ноті. 

Кор:  Який меседж  ви маєте для читачів Interregionews (переважно представників румунської етнічної спільноти в Україні чи української етнічної спільноти у повітах Марамуреш та Сату-Маре)?

Рівіс М.М. Те, що залишили нам наші пращури, ми не маємо права втратити. Наше спільне історичне минуле має бути  тим, щооб’єднує нас.Ми живемо у багатонаціональному краї і  повинні робити все для того, щоб життя на рідній землі було мирне і щасливе, а її унікальність використовувати для розвитку рекреації та туризму, що сприятиме розбудовінашого унікального Закарпаття та всієї України.

Кор:Читачі інформаційного агентства Interregionewsсподіваються що ви відвідаєте  нас у 2020 році –яка приватна особа або  на запрошення керівництва  наших прикордонних повітів  – обіцяємо, що враження  будуть найприємнішими.

Рівіс М.М. Я завжди залюбки приїжджаю у Румунію, від якої у мене найкращі враження. Тут проживають працьовиті,  щирі, доброзичливі люди, із якими у нас дружні стосунки. І я щиро вірю, що, не зважаючи ні на що, вони такими збережуться і в майбутньому.

Користуючись нагодою, бажаю вашому виданню успіхів, вдячних читачів, народу Румунії – добра і щастя, а вашій чудовій країні –розквіту і миру!

Share Button