Інтерв’ю з Микола Петрецкі – президент Марамурецького відділення Союзу Українців у Румуиії

Пане Ніколає Петрецкі, ми звертаємось до Вас від імені агентства Inter Regio News, найважливішого двомовного інформаційного агентства (присвяченого румунським та українським новинам) у Румунії. З часом ми налагодили співпрацю як з румунськими особами, які приймають рішення в прикордонній зоні (включаючи президентів повітових рад Марамуреша та Сату -Маре), так і з українськими лідерами (Олександр Банков – колишній посол України в Румунії, Михайло Рівіс – колишній голова Закарпатської Обласної Ради та Василь Ціпле – президент Асоціації румунської молоді на Закарпатті). Ми також хотіли б взяти у вас інтерв’ю про українську громаду з повіта Марамуреш.

Інтерв’ю:

Пане Петрецкі, дякуємо, що надали нам можливість разом провести інтерв’ю про українську громаду та діяльність Спілки українців у Румунії.

Кореспондент: Що ви можете розповісти про українську меншину в Румунії, особливо про громаду з повіта Марамуреш?

Ніколає Петрецкі: Як відомо, в Румунії ми є наступною меншиною після угорців, чисельно, хоча часто ходять чутки, що це були німці. Там, де в нашій країні є українські громади, створюються такі філії, як: Сучава, Ботошані, Яссі, Галаці, Тулча, Тіміш, Караш-Северин, Карансебеш, Арад, Клуж, Сату-Маре, Марамуреш. У Марамуреші ми – це понад 60% усієї української громади, що проживає в Румунії. Звичайно, з часом, після революції, у Марамурецькому повіті ми створили в кожному населеному пункті, де компактно проживають українці, організації філії Марамуреш. Ми можемо запропонувати як приклад: Репедея, Поіеніле де суб Мунте, Рускова, Красна Вішеулуй, Бістра, Валеа Вішеулуй, Бочікою Маре, Лунка ла Тіса, Кречунешті. Діяльність багата, я можу сказати, це не тиждень, коли у нас немає активності в цих населених пунктах. Ми маємо партнерські стосунки зі школами, зі шкільною інспекцією, з українським православним вікаріатом.

Кореспондент: Ми знаємо, що Ви президент Марамурешського філії Спілки Українців у Румунії. Що ви можете сказати нам про організацію, яку ви представляєте, і як вона сприяє підтримці інтересів українців у цьому краї?

Ніколає Петрецкі: По -перше, ви знаєте, що в деяких місцевостях є й політичні забарвлення, з точки зору мерів, але нас це не цікавить, тобто ми не дивимось, який у них політичний колорит. Ми дивимось на громаду в цих місцевостях, і її підтримує наш депутат, Спілка українців шляхом втручання на високому рівні, щоб розблокувати кошти або підтримати певні проекти. Для нас на першому місці школа, наші діти, це покоління, яке йде за нами. Тому у нас багато змагань, таборів, культурних та спортивних заходів, які ми повністю підтримуємо, включаючи церкви, незалежно від того, до якого б культу вони не належали. У кожному населеному пункті є дія. У нас також є найбільший фестиваль звичаїв, зимових звичаїв українців, які організовані за старим стилем. Маємо серед нас ансамблі, почесні гості, представники з України. Однак для дітей міжнародні табори, такі як літній табір для учнів, які вивчають рідну мову українську, є дуже корисними. Цього року він відбувся у Бухаресті. З Марамуреша було 200 учнів у супроводі вчителів. У нас є Конкурс на декламування української поезії. Наразі беруть участь учні з підготовчого класу до 12 класу, потім ми перетворили цей конкурс на національний рівень. Можна згадати, наприклад, інші види діяльності: Літо у вівчарні, звичаї, фестивалі, футбольні змагання, звичай Традицій з Валеа Вішеулуй, з Бістри. Ми прагнемо.

Кореспондент: Я помітив, що ви родом із Рона де Сус, де є сильна спільнота українців. Однак я помітив, що в цьому місті також існувала громада підкарпатських русинів, представлена ​​Михаєм Лауруком. Як ви описуєте стосунки із Союзом підкарпатських русинів у Румунії?

Ніколає Петрецкі: З паном Ларуком ми знайомі давно. Ще 7 років тому про підкарпатських русинів не чули. Отже, у цій групі є люди, які мають певний інтерес, які не забувають, якщо ця спільнота буде знищена. Однак народними масами можна дуже легко маніпулювати. Для того, щоб маніпулювати, ви організовуєте, наприклад, фестиваль. Чому ви не почули про підкарпатських русинів 7 років тому? Він намагався заволодіти іншими русинами від Руської культурної спілки в Румунії. Були зроблені спроби зібрати підписи за пана Лаурука, щоб збільшити населення підкарпатських русинів, навіть у Сучавському повіті він розширився, тож організація зростатиме. У 2001 році, коли був перепис населення, підкарпатських русинів не було. Тепер вони з’явилися як гриби.

Союз підкарпатських русинів виник у Роні, оскільки це найсильніша організація. Чому він не зробив свого штабу в Сігеті? Це було метою, розбити спільноту. Це була дуже точна ціль. Вони йдуть на перерву. Тут також багато зробив колишній мер, а нинішній мер був кумом у його сина.

І чому нинішній мер не припинив будівництво русинського монастиря в Рона -де -Сус? Тому що пан Ларук також підтримував його на виборах.

Рона де Сус останнім часом стає все менш розвиненою. У цій місцевості люди розділені. Зробити аеродром у Роні? Для чого? Ніхто не думає? Люди були змушені продавати землю для забудови. Купити стільки землі? Є величезні кошти. Звідки беруться ці гроші?

А що шукає посол Росії під час приватного візиту до Рони? Він отримує від нього гроші? Усі вони змішані, росіяни зацікавлені в дестабілізації союзів. І румунська влада це терпить.

Кореспондент: Яка, на вашу думку, мотивація Михайла Лаурука просувати цю громаду підкарпатських русинів?

Ніколає Петрецкі: Причина зрозуміла,  бажає  дестабілізувати або розділити українську громаду, яка хоче жити у злагоді.

Кореспондент: Чи вважаєте Ви, що створення так званого “карпато-російського” монастиря в Рона-де-Сус є виправданим та вигідним для місцевої громади?

Ніколає Петрецкі: Я не думаю, що це вигідно для української громади і, в тому числі для румунської держави, це небезпека, оден шип.

Кореспондент: Як Ви бачите співпрацю між СУР-ом та румунськими установами? Чи підтримують вони асоціацію, яку ви це представляєте?

Ніколає Петрецкі: Ми можемо подати приклад Румунії по всьому світу. Жодна спільнота не може сказати, що вона не підтримується. Куди б ми не зверталесья, нам відкрити сві двері, незалежно від меншості, представленої в парламенті Румунії. Ми країна, яка має справу з меншинами, які мають усі права. Нам потрібно скористатися цією можливістю. Ми за повагу до прав і конституції Румунії, ми громадяни цієї країни, квіти цього саду, Румунії.

Кореспондент: 25 квітня 2019 року в Україні з’явився Закон про освіту. Він буде впроваджений на початку 2023 року. Що ви думаєте про цей закон?

Ніколає Петрецкі: Наш депутат був у тій спільній комісії в Києві, де він підтримував точку зору румунської держави. Він порушував питання освіти мов меншин. Я вважаю, що всі ми повинні усвідомлювати, що ми повинні говорити мовою цієї держави, але, обов’язково, що відповідна меншість повинна вміти користуватися і вивчати свою власну мову, щоб передати її наступному поколінню.

Кореспондент: Які спільні цінності поділяють українці та румуни? Чого вони могли навчитися один в одного?

Ніколає Петрецкі: Я вважаю, що ніколи не було проблем, суперечок, невдоволення, ненависті. Культура, мистецтво, традиції, можна сказати, ідентичні. Навіть менталітет дуже схожий, люди Марамуреша гостинні, будь то українці чи румуни. Наприклад, Фестиваль колядок Старого стилю Сігет дуже успішний. Важливо не забувати про свої звички, відроджувати народний костюм. У мене є проект, в якому я хочу залучити літніх жінок, щоб навчити молодь старим звичкам.

Кореспондент: Яке повідомлення Ви надсилаєте нашим читачам української етнічної приналежності?

Ніколає Петрецкі: Моє послання для всього населення на території Румунії: дбати про нашу румунську державу, любити один одного, розуміти один одного, не буде надто добрих часів, все залежить тільки від волі румунського народу. Румунія – це квітник, там ми знаходимо більшість, меншість і разом у цьому саду все буде добре.

Share Button

ІНТЕРВ’Ю З ПРЕЗИДЕНТОМ АСОЦІАЦІЇ КОЗАКІВ САТУ МАРЕ, ПАВЛОМ ПРОДАНЮКОМ

Інтерв’ю з президентом Асоціації Кокаків з Сату-Маре Павлом Проданюком. Що він каже про роль Асоціації Козаків у румунсько-українських відносинах?

Репортер: Пане Проданюк, дякую Вам, що надали нам можливість спільно провести інтерв’ю про Асоціацію козаків у Сату-Маре та її роль у румунсько-о-українських відносинах.

Отже, почнемо з першого запитання:

Репортер: Пане Президенте, Проданюк, почнемо з простого запитання: Хто такі козаки та яку роль вони відігравали в історії?

Павел Проданюк: Козаки з’явилися в ХІІІ столітті від необхідності бути вільною людиною. Суттю їхнього життя була свобода, істотна риса козацтва. Вони походили з Польщі і осілися  на Східній рівнині в безлюдній території, щоб потімм упродовж часу здійснювали набіги на татар чи турків. Поступово вони почали організовуватися, щоб на рубежі 13-14 століть закласти основи козацької  держави. Козаки зробили особливий акцент на відстоюванні православної віри. Захищали  Східну Україну  від татарських нападів, і одним із важливих їхніх занять була війна. Вони також брали участь у другій облозі Відня, щоб зупинити османську експансію та захистити християнство. Козаки розвивали у своїй державі дві адміністрації: Нижньодніпрянську та Верхньодніпрянську. Козацька держава була першою демократичною державою, яка прийняла конституцію з  демократичними  принципами  ще з часів Івана Мазепи, яка була прийнята ​​перед американською конституцією. Також козаки велику увагу робили на родину, вони ніколи не зраджували свою сім’ю, для них вона була святою, а дітей високо цінували, хрестилися прямо у Дніпрі. Щоб стати козаком, обов’язково було перейти до православної релігії.

Репортер: Що пропонують  сьогодні козацькі  організації та як вони організовані?

Павел Проданюк: Козацькі Асоціації з’явилися в Україні, і цим хочуть активізувати історичну та культурну роль козаків. Особливу увагу  приділяють  культу  мужності, громадянському духу, моральному духу, вірі, релігії. Асоціації організовані  повітовими філіями в Румунії, а в Україні – по областях. Козацькі асоціації існують у Польщі, Литві, Чехії, Словаччині, Румунії, Болгарії, Канаді, США, Німеччині, Австралії, повсюди де живуть українці. Тепер обговорюється на центральному рівні, з нагоди зустрічі, що пройде  11-13 жовтня в Яремчі, Івано-Франківська область, про співпрацю на світовому рівні та створення центральної світової структури цих організацій. У Києві є одна, президентом якої є Павло Гуляков. Наразі на рівні українського парламенту проводяться  демарші  щодо фінансування цих  організацій через державні гроші, оскільки вони не фінансується державними грошима. Однак керівництво України все ще стримане.

Асоціації козаків також організовують табори для дітей та  молоді. У таборах діти проводять свою діяльність спартантно, їх батьки залишають, щоб навчалися та ставали незалежними молодими людьми. Молодь виховується в дусі національного патріотизму, традиційної культури, традицій, історії, адже тепер вони відкривають свою справжню історію. До тепер у них була історія про радянську людину. Мається на увазі розвивати українську національну ідентичність.

Репортер: Ми знаємо, що ви досі організовували заходи Козацької благодійної  асоціації в Румунії. Яку місію має Асоціація та які інші дії ви плануєте організувати у наступний період?

Павел Проданюк: Ми маємо намір знати, хто були козаки, їх роль в історії, хто були нашими попередниками, які проблеми їм довелося подолати, щоб зберегти Українську державу, отже відродження концепції козацької культури і традицій (релігія, мораль, справедливість , альтруїзм, сім’я). Відбудеться зустріч  в Яремчі, і ми побачимо, яка програма буде прийнята. Напевно, ми організуватимемо симпозіуми, щоб знати історію козацтва, їхню культуру.

Репортер: На вашу думку, як може Асоціація підтримати розвиток румунсько-українських відносин?

Павел Проданюк: Звичайно, наша Асоціація є безпрпибутковою асоціацією, і для того, щоб сприяти розвитку румуно-українських відносин, ми повинні зробити перший крок самостійно, організувати деякі зустрічі в Україні чи тут в нас, в Румунії, що ми зробили досі. Дотепер ми організували чотири заходи, які, на мою думку, сприяли розвитку відносин у всій Закарпатській області, Івано-Франківську, Криму, і не тільки. Ми повинні запропонувати моделі добросусідства, співпраці, полікультурності.

Репортер: На вашу думку як  буде розвиватися Україна в наступні 5 років?  Чи буде вона продовжувати наближатися до євроатлантичних структур чи змінить свою орієнтацію?

Павел Проданюк: Ми знаємо, що Порошенко під час останнього року свого терміну підписав закон шляхом, якого було  внесено  поправки до Конституції, і звучить так: Україна йде лише до ЄС та НАТО, тому не можна змінити курс України. Тепер все залежить від зовнішніх факторів, бо якщо не буде допомоги буде важко. Сподіваємось, що курс буде проєвропейським.

Репортер: Як  бачить Асоціація  козаків Румунії  конфлікт між Україною та Росією?

Павел Проданюк: Ми всі хочемо миру, щоб не було  жертв, шоб люди не вмирали, але це залежить лише від росіян. Напевно, ви знаєте, що у Мінську у 2015 році було підписано меморандум, в якому брали участь Англія, Франція, Німеччина, Україна та Росія. Там було запропоновано, щоб Україна вийшла з армією із зони конфлікту. Це був проект колишнього міністра закордонних справ Німеччини. Росіяни не відступили. Я не бачу сенсу. Начебто українці просто віддадуть територію. Я думаю, що у випадку конфлікту росіяни повинні покинути зону. Ось проблема. але вони наполягають. Я вважаю, що цей конфлікт не закінчиться, це буде постійний конфлікт.

Репортер: Ми  помітили, що в Румунії є кілька українських меншин, такі як русини та гуцули. Що ви можете нам сказати про це?

Павел Проданюк: Немає кілька українських меншин, є лише українська меншина. Те, що ми називаємо русинами, гуцулами, навіть козаками – всі вони українці. Назва походить від місця народження, походження, частини району, території, як, наприклад, гуцули, частина Північної Буковини.

Репортер: Чи розглядаєте ви можливу співпрацю між вашою асоціацією та Союзом українців Румунії або русинськими та гуцульськими асоціаціями?

Павел Проданюк: Ми відкриті до всіх, хто відчуває, що вони українці. Важливо,щоб  була відкритість і від них. Ми спираємось на розвитку козацького почуття, виховання культури, звичаїв, традицій, поглиблення почуття української національної цілісності, а Союз українців відіграє іншу роль. Діяльність разом вимагає прозорого відкриття, без гордості. Наша асоціація відкрита для всіх, адже кожен дуже добре знає свою місію. Взаємна співпраця приносить додатковий бонус українській громаді.

Дякую ще раз, за надані відповіді та час!

Share Button

Робоча зустріч козаків з Румунії та України у Вишній Рівні, Марамуреський повіт

З ініціативи Козацької асоціації Сату-Маре, координованої президентом Павлом Проданюком, 17.08.2019 року у Вишній Рівні (Рона де Сус), Марамуреський повіт, відбулась зустріч козаків з Румунії та України.

У заході взяли участь Павло Гуляков Кінловіч, президент Всесвітнього союзу козаків, головикозацьких регіональних філій Івано-Франківська, Чернівців, Закарпаття, Криму та Львова, а такожКозацькі Асоціації з Румунії, як наприклад, з Сату-Маре та П’ятра Неамь. Були також присутні прихильники козацьких філій Закарпаття, Львова та Румунії.

Метою зустрічі було популяризація виховного духу козацтва, просування цінностей козацькоїкультури, а також поглиблення відносин між козацькими філіями.

Захід розпочався  привітанням президента сатумарських козаків   Павла Проданюка, до речі,ініціатор та організатор цієї зустрічі. 

У своєму виступі Павло Гуляков розповів про те, як залучити козацькі організації до вирішення проблем на сході України. Він також розповів про необхідність виховання молоді в козацькому дусі, що передбачає набуття таких цінностей, як: віра, патріотизм, відданість та мужність. За його словами, “обов’язково потрібно залучати молодих людей до асоціацій та виховувати їх у козацькому дусі.” Серед іншого, Павло Гуляков також наголосив на організаційних аспектах Союзу козаків.

Представники козацьких філій з України та Румунії розмовляли  про співпрацю козацьких товариств, обмін досвідом та встановили графік наступних зустрічей між філіями. Отже, визначено дату та місце чергової зустрічі, яка відбудеться 11 жовтня 2019 року на курорті Яремче, Івано-Франківська область.

Наприкінці зустрічі були висловлені подяки румунським місцевим представникам, які виявили відкритість у проведенні цього заходу, в той же час уточнивши, що їм вдалося «почуватися як вдома».

 

Share Button