Мистецтво на долоні: юна ужгородка створює унікальні мінікартини

Її крихітні картини закохують у себе з першого погляду.

Ужгородка Богдана Бушко створює справжнє мистецтво, яке поміщається на долоні. На мініатюрних полотнах юної художниці оживає старий Ужгород. Його затишні вулички і сквери, набережна, яка, здається, пахне цвітінням липи та вогкістю, незвичні будівлі, мости й арки – усе це настільки щиро і безпосередньо виграє на полотні, що диву даєшся, як можна так філігранно передати шарм рідного міста.

Але, як і ведеться в таких справах, за кожною легкістю і майстерністю стоять величезне терпіння і труд. Богдана Бушко розповідає, що мініатюрки дійсно вимагають кропіткої праці. Адже на маленькому полотні потрібно олійними фарбами промалювати найменші деталі.

– Ідея створення таких робіт прийшла до мене випадково, – розповідає Богдана. – Я люблю малювати різні куточки Ужгорода. І одного разу я спробувала: а що, якби зі своєї картини зробити таку мініатюрну копію для душі? Я подумала, що це буде оригінально, якщо цікаві частинки нашого міста зафіксувати на полотні. І одразу взялася за реалізацію цієї ідеї в життя. Картини дійсно настільки маленькі, що поміщаються на долоні, їх можна спокійно покласти в сумочку.

Творчий процес розпочинається з підготовки полотна. В якості підрамника юна художниця використовує маленькі дощечки з ДВП розміром 90×80 см.

На них натягується тканина, ґрунтоване полотно, яке приклеюється до основи. Після низки підготувань можна переходити до процесу написання мінікартини.

– Спочатку я прикидую побудову зображення, а відтак беруся за олійні фарби. Працюю виключно при денному світлі. Це справді дуже важливо. Лампа – не найкращий варіант, оскільки повністю руйнує колір.

А ще я маю справу з дуже дрібними деталями, тож люблю працювати при денному світлі. Загалом процес написання такої картини займає десь близько тижня. Адже робота повинна добре підсохнути. Висихає вона близько трьох днів. Якщо мова йде про більш пастозну роботу, в якій я використовую мало розчинника, то вона сохне ще довше, – розповідає юна мисткиня.

Ідеями для картин найчастіше стають світлини Ужгорода, які дівчина робить самотужки. Прогулюючись містом, часто ловить себе на думці, що хотіла би зобразити той чи  інший куточок міста. Відтак фотографує, а потім уже  малює.

– Я дуже люблю стару частину Ужгорода, її історичні пам’ятки, – каже мисткиня. – І хочу таким чином привернути увагу до минулого міста. Звісно, дуже хочеться, аби воно не руйнувалося. Бо без минулого немає майбутнього.

Богдана зізнається: в кожну роботу намагається вкласти частинку своєї душі. Утім на натхнення не чекає, бо часто воно приходить саме, в процесі написання картини.

– Мене дуже підтримують мої рідні, друзі. Усі дуже схвально і позитивно реагують на мою творчість. Підказують, іноді хвалять, іноді критикують. Але найкращий критик для себе – я сама. Дивлюся на свої старі роботи і бачу, де я припустилася помилки. Відтак виправляю це. Вдома я маю окрему кімнату, яку перетворила на майстерню. Там завжди пахне олійними фарбами, які віддають хвоєю. Там мені найкраще малюється. А ще у мене є улюблений пензлик, який служить мені вірою і правдою. Ним дуже добре промальовувати дрібні елементи. Загалом процес написання картини – це маленька медитація, – каже юна художниця.

Та не картинами єдиними. Дівчина також створює оригінальні скриньки у техніці декупаж, які, власне, служать упаковкою до картин-крихіток.

– У моєму житті декупаж теж з’явився раптово й неочікувано, спонтанно, – каже майстриня. – Я подумала, що для моїх міні-картин потрібно гарна упаковка. Тож чому і тут не проявити творчість? З Інтернету я почала черпати знання, вчитися, придбала перші матеріали, спеціальні лаки, клей для декупажу, заготовки з дерева, й спробувала зробити свою першу скриньку. Декупаж – це дуже проста техніка. Вона являє собою нанесення вже готового паперового малюнка на будь-яку поверхню. Найчастіше це дерево, скло, рідше метал і пластик. Малюнок переносимо за допомогою звичайної салфетки. М’якість, тонкість паперу дозволяють акуратно зробити красивий орнамент на поверхні виробу, створюючи непомітні переходи. Тож як тільки вибираєте відповідний орнамент, його можна переносити на ваш виріб. Коли все готове – покриваєте лаком. Самі дерев’яні шкатулки я купую вже готові. А далі вже сама декорую. Тож такі скриньки служать гарним доповненням до міні-картин.

Наразі Богдана Бушко вчиться на четвертому курсі коледжу мистецтв ім.А.Ерделі. Попереду – ще багато років навчання в художній академії, куди мріє вступити.

Творчих ідей та планів у дівчини чимало. Серед іншого – створити серію мінікопій картин видатних художників, а ще відкрити свою виставку. Для цього вже зараз, у свої 18 років, багато трудиться. Бо точно знає, що без праці талант – це тільки феєрверк, який яскраво спалахує та дуже швидко може згаснути.

Share Button

Духовий оркестр з Ужгорода здобув перемогу у міжнародному онлайн-конкурсі в Словаччині (ФОТО)

Лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів, лауреат обласної премії імені Д. Є.Задора духовий оркестр Ужгородського музичного коледжу імені Д. Задора (керівник – заслужений артист України Ференц Томич) взяв участь в міжнародному онлайн-конкурсі “ТATRA OF STARS -SLOVENSKO 2020”, який проходив з 25-27 липня 2020 року в Татранській Ломніці (Словаччина).

У цьому міжнародному конкурсі взяли участь конкурсанти з 12 країн – Словаччини, Росї, України, Вірменіі, Азербайджану, Болгарії, Молдови, Кіпру, Угорщини, Іспанії, Узбекистану та Чехії.

Міжнародне журі у складі високопрофесійних європейських фахівців високо оцінило конкурсний виступ духового оркестру з українського Ужгорода та солістів оркестру – викладачів циклової комісії «Оркестрові духові та ударні інструменти» – заслуженого працівника культури України Артема Калинича та лауреатів всеукраїнського конкурсу Емериха та Томаса Поповичів, та присудило колективу почесне звання “Лауреат I премії конкурсу “ТАТRA OF STARS 2020”.

Share Button

У галереї “Ілько” в Ужгороді презентували виставку до Дня Незалежності

Виставку до Дня Незалежності України презентували в галереї “Ілько” в Ужгороді. Це творчий доробок членів Закарпатської організації Національної спілки художників.

Через карантин відкриття відбулося на вулиці, однак самі роботи, а їх понад 100, представили всередині на двох поверхах. За словами співорганізатора заходу Бориса Кузьми, відвідувачів впускатимуть почергово.

“Маки для мами” — це одна з картин, яку представила на виставці до Дня Незалежності Ольга Кашшай. Жінка написала її цього року. Розповідає: нині прийшла подивитися на свої роботи, а також на полотна колег.

“Чесно, я в захваті. Надзвичайні роботи, — сказала художниця. — І чим далі, тим закарпатське мистецтво розвивається, стає більш образним, світовим. Мені дуже подобається. Та ви знаєте: біля кожної роботи зупинилася, око радується”.

Ще один учасник експозиції — Володимир Павлишин. Торік він написав, зокрема, картину “Весна. Лікіцари”. За словами художника, на виставку кожний автор давав роботи на свій розсуд і на розсуд глядача.

“Є певна відповідальність автора перед глядачем, — розповів Володимир Павлишин. — Мої роботи пов’язані з навколишнім середовищем: Перечинщина. Лікіцари. Я їжджу туди малювати. Те, що художник бачить у розрізі, він бачить середовище, як змінити його в кращий бік”.

Такі виставки до Дня Незалежності Закарпатська організація Національної спілки художників України робить щороку, каже її очільник Борис Кузьма. За його словами, тут представлені роботи з живопису, графіки та скульптури. Долучилися 60 авторів.

“Нам не вдалося показати тут декоративно-прикладне мистецтво, бо воно потребує додаткових підставок, деталізації, — сказав художник. — Але вони будуть представлені в жовтні на обласній виставці. Є роботи, які стосуються тематики Дня Незалежності, а є і вільна творчість, де кожен проявляє свої думки, амбіції та побажання”.

Виставку можна оглянути в галереї «Ілько» до 3 вересня. Через карантин відвідувачів впускатимуть почергово. Одночасно можуть зайти до 15 людей.

Share Button