Пане Ніколає Петрецкі, ми звертаємось до Вас від імені агентства Inter Regio News, найважливішого двомовного інформаційного агентства (присвяченого румунським та українським новинам) у Румунії. З часом ми налагодили співпрацю як з румунськими особами, які приймають рішення в прикордонній зоні (включаючи президентів повітових рад Марамуреша та Сату -Маре), так і з українськими лідерами (Олександр Банков – колишній посол України в Румунії, Михайло Рівіс – колишній голова Закарпатської Обласної Ради та Василь Ціпле – президент Асоціації румунської молоді на Закарпатті). Ми також хотіли б взяти у вас інтерв’ю про українську громаду з повіта Марамуреш.

Інтерв’ю:

Пане Петрецкі, дякуємо, що надали нам можливість разом провести інтерв’ю про українську громаду та діяльність Спілки українців у Румунії.

Кореспондент: Що ви можете розповісти про українську меншину в Румунії, особливо про громаду з повіта Марамуреш?

Ніколає Петрецкі: Як відомо, в Румунії ми є наступною меншиною після угорців, чисельно, хоча часто ходять чутки, що це були німці. Там, де в нашій країні є українські громади, створюються такі філії, як: Сучава, Ботошані, Яссі, Галаці, Тулча, Тіміш, Караш-Северин, Карансебеш, Арад, Клуж, Сату-Маре, Марамуреш. У Марамуреші ми – це понад 60% усієї української громади, що проживає в Румунії. Звичайно, з часом, після революції, у Марамурецькому повіті ми створили в кожному населеному пункті, де компактно проживають українці, організації філії Марамуреш. Ми можемо запропонувати як приклад: Репедея, Поіеніле де суб Мунте, Рускова, Красна Вішеулуй, Бістра, Валеа Вішеулуй, Бочікою Маре, Лунка ла Тіса, Кречунешті. Діяльність багата, я можу сказати, це не тиждень, коли у нас немає активності в цих населених пунктах. Ми маємо партнерські стосунки зі школами, зі шкільною інспекцією, з українським православним вікаріатом.

Кореспондент: Ми знаємо, що Ви президент Марамурешського філії Спілки Українців у Румунії. Що ви можете сказати нам про організацію, яку ви представляєте, і як вона сприяє підтримці інтересів українців у цьому краї?

Ніколає Петрецкі: По -перше, ви знаєте, що в деяких місцевостях є й політичні забарвлення, з точки зору мерів, але нас це не цікавить, тобто ми не дивимось, який у них політичний колорит. Ми дивимось на громаду в цих місцевостях, і її підтримує наш депутат, Спілка українців шляхом втручання на високому рівні, щоб розблокувати кошти або підтримати певні проекти. Для нас на першому місці школа, наші діти, це покоління, яке йде за нами. Тому у нас багато змагань, таборів, культурних та спортивних заходів, які ми повністю підтримуємо, включаючи церкви, незалежно від того, до якого б культу вони не належали. У кожному населеному пункті є дія. У нас також є найбільший фестиваль звичаїв, зимових звичаїв українців, які організовані за старим стилем. Маємо серед нас ансамблі, почесні гості, представники з України. Однак для дітей міжнародні табори, такі як літній табір для учнів, які вивчають рідну мову українську, є дуже корисними. Цього року він відбувся у Бухаресті. З Марамуреша було 200 учнів у супроводі вчителів. У нас є Конкурс на декламування української поезії. Наразі беруть участь учні з підготовчого класу до 12 класу, потім ми перетворили цей конкурс на національний рівень. Можна згадати, наприклад, інші види діяльності: Літо у вівчарні, звичаї, фестивалі, футбольні змагання, звичай Традицій з Валеа Вішеулуй, з Бістри. Ми прагнемо.

Кореспондент: Я помітив, що ви родом із Рона де Сус, де є сильна спільнота українців. Однак я помітив, що в цьому місті також існувала громада підкарпатських русинів, представлена ​​Михаєм Лауруком. Як ви описуєте стосунки із Союзом підкарпатських русинів у Румунії?

Ніколає Петрецкі: З паном Ларуком ми знайомі давно. Ще 7 років тому про підкарпатських русинів не чули. Отже, у цій групі є люди, які мають певний інтерес, які не забувають, якщо ця спільнота буде знищена. Однак народними масами можна дуже легко маніпулювати. Для того, щоб маніпулювати, ви організовуєте, наприклад, фестиваль. Чому ви не почули про підкарпатських русинів 7 років тому? Він намагався заволодіти іншими русинами від Руської культурної спілки в Румунії. Були зроблені спроби зібрати підписи за пана Лаурука, щоб збільшити населення підкарпатських русинів, навіть у Сучавському повіті він розширився, тож організація зростатиме. У 2001 році, коли був перепис населення, підкарпатських русинів не було. Тепер вони з’явилися як гриби.

Союз підкарпатських русинів виник у Роні, оскільки це найсильніша організація. Чому він не зробив свого штабу в Сігеті? Це було метою, розбити спільноту. Це була дуже точна ціль. Вони йдуть на перерву. Тут також багато зробив колишній мер, а нинішній мер був кумом у його сина.

І чому нинішній мер не припинив будівництво русинського монастиря в Рона -де -Сус? Тому що пан Ларук також підтримував його на виборах.

Рона де Сус останнім часом стає все менш розвиненою. У цій місцевості люди розділені. Зробити аеродром у Роні? Для чого? Ніхто не думає? Люди були змушені продавати землю для забудови. Купити стільки землі? Є величезні кошти. Звідки беруться ці гроші?

А що шукає посол Росії під час приватного візиту до Рони? Він отримує від нього гроші? Усі вони змішані, росіяни зацікавлені в дестабілізації союзів. І румунська влада це терпить.

Кореспондент: Яка, на вашу думку, мотивація Михайла Лаурука просувати цю громаду підкарпатських русинів?

Ніколає Петрецкі: Причина зрозуміла,  бажає  дестабілізувати або розділити українську громаду, яка хоче жити у злагоді.

Кореспондент: Чи вважаєте Ви, що створення так званого “карпато-російського” монастиря в Рона-де-Сус є виправданим та вигідним для місцевої громади?

Ніколає Петрецкі: Я не думаю, що це вигідно для української громади і, в тому числі для румунської держави, це небезпека, оден шип.

Кореспондент: Як Ви бачите співпрацю між СУР-ом та румунськими установами? Чи підтримують вони асоціацію, яку ви це представляєте?

Ніколає Петрецкі: Ми можемо подати приклад Румунії по всьому світу. Жодна спільнота не може сказати, що вона не підтримується. Куди б ми не зверталесья, нам відкрити сві двері, незалежно від меншості, представленої в парламенті Румунії. Ми країна, яка має справу з меншинами, які мають усі права. Нам потрібно скористатися цією можливістю. Ми за повагу до прав і конституції Румунії, ми громадяни цієї країни, квіти цього саду, Румунії.

Кореспондент: 25 квітня 2019 року в Україні з’явився Закон про освіту. Він буде впроваджений на початку 2023 року. Що ви думаєте про цей закон?

Ніколає Петрецкі: Наш депутат був у тій спільній комісії в Києві, де він підтримував точку зору румунської держави. Він порушував питання освіти мов меншин. Я вважаю, що всі ми повинні усвідомлювати, що ми повинні говорити мовою цієї держави, але, обов’язково, що відповідна меншість повинна вміти користуватися і вивчати свою власну мову, щоб передати її наступному поколінню.

Кореспондент: Які спільні цінності поділяють українці та румуни? Чого вони могли навчитися один в одного?

Ніколає Петрецкі: Я вважаю, що ніколи не було проблем, суперечок, невдоволення, ненависті. Культура, мистецтво, традиції, можна сказати, ідентичні. Навіть менталітет дуже схожий, люди Марамуреша гостинні, будь то українці чи румуни. Наприклад, Фестиваль колядок Старого стилю Сігет дуже успішний. Важливо не забувати про свої звички, відроджувати народний костюм. У мене є проект, в якому я хочу залучити літніх жінок, щоб навчити молодь старим звичкам.

Кореспондент: Яке повідомлення Ви надсилаєте нашим читачам української етнічної приналежності?

Ніколає Петрецкі: Моє послання для всього населення на території Румунії: дбати про нашу румунську державу, любити один одного, розуміти один одного, не буде надто добрих часів, все залежить тільки від волі румунського народу. Румунія – це квітник, там ми знаходимо більшість, меншість і разом у цьому саду все буде добре.

В Україні хочеться зробити адміністративну-територіальну реорганізацію, це важливий законодавчий проект як для українців, так і для етнічних меншин на   ії території, оскільки план адміністративної реорганізації України буде включати поселення румунів та інших меншин у районах з більшістю українського населення.

• 

Щоб дізнатись більше про вплив цього процесу реорганізації на румунську громаду Закарпаття, Інформаційне агентство ”INTER REGION NEWS” зв’язалося зі слатинським істориком Іван Гузо, одним із важливих представників румунської громади Закарпаття.

Ми повністю відтворюємо низку його посилань, що стосуються контексту реформи адміністративної реорганізації. Як відомо, в Україні продовжує впроваджуватися територіально-адміністративна реформа, яка призвела, веде і продовжує вести  бурхливі дискусії серед представників громад усіх етнічних груп нашої держави. Очевидно, що це, зокрема, серед корінного населення, одні визнані, інші не дуже ...   Все почалося у вже далекому 2015 році, тобто після знаменитого, героїчного, але також трагічного МАЙДАНУ, реформування, на мою думку і не тільки, дуже необхідна, оскільки вона прагне надати збільшені повноваження очікуваним територіальним громадам, тобто зміцнювати місцеве самоврядування, хоча роль представників центральної влади все ще є досить важливою, якщо не визначальною ...

               Насправді це децентралізація, яка, принаймні, як кажуть, на папері, має нагадувати з країнами ЄС чи з США чи з Канади ... Коротше кажучи, це процес, повторюю, проблематичний і тривалий, оскільки він передбачає створення, скажімо, великих комун, що складаються з декількох менших місцевостей чи тих, що мають слабкий розвиток, насамперед економічного, що буде, відповідно до спеціальних центрів, де мери, обрані всіма мешканцями, що мають право голосу у всіх населених пунктах добровільних територіальних об'єднань, діятимуть, хоча, як зазвичай, так звані злі уста, які вже стверджують, що цей процес насправді не є добровільним. Це, якщо ми посилатимемось на майбутні мерії, скажімо, розширені, де міські голови разом із "старійшинами", обраними із сіл, де ще є окремі мерії, зникли після місцевих виборів наступної осені, мобілізуються, щоб знайти необхідні шляхи для істотного зміцнення цих нових спілок, щоб, таким чином, активно та результативно брати участь у житті округів як таких, тобто "розширених".  

Не дарма, але вже відомо, що в Закарпатті буде 6 таких районів, а не 13 існуючих зараз, хоча планувалося лише 5 відповідно до Перспективного плану, складеного кілька місяців тому. Це той, що запропонований Кабінетом Міністрів після консультацій з обласними державними адміністраціями, а також з так званими народними депутатами, які представляють нас в українському парламенті, або, як його ще називають, у Верховній Раді. Можливо, тому іноді виникають непорозуміння, пов’язані, особливо, з центрами таких союзів, як, наприклад, Слатина, давнє румунське вогнище, згадане в документах у середині XIV століття. 

               Ну, я хочу особливо зупинитися на ставленні населення до цієї реформи у світлі нашої національної меншини, а також соціально-економічного життя в цій місцевості, назвемо це "румунським", в яке воно входить окремо від Солотвено, великий населений пункт Нижня Апша (Діброва), Глибокій Потік, Toпчино разом з деякими іншими суто гірськими місцевостями з нинішнього району Tячів, великий населений пункт Середнє Водяне, відповідно Біла Церква з нинішнього району Рахів, хоча ми "втратили" прекрасне село Плеюц, яке за часів СРСР через колективізацію відійшли до частково розоряного населеного пункту Aпшіца, нинішньої Водиці ... 

               Я хотів би зазначити, що вибір Солотвено як центру Союзу румунських громад і не тільки, більш ніж логічний, бо століттями він був головним румунським вогнищем на правому березі Тиси, найближчим до столиці Марамуреша Інтеграла, тут знаходять роботу для більшості населення не лише румуни на північ від Тиси. Тут добувалася найчистіша сіль у Європі, сіль, здобута в часи Римської імперії різними методами, а за часів Габсбурзької імперії методами видобутку, що призвело тут до виникнення економічних інститутів, освіти, культурні тощо. Також тут було побудовано багато важливих будівель, кілька церков, будинки культури, клуби, кінотеатри, склади і навіть невеликий аеропорт, в епоху чехословацького періоду, залізничний вокзал, авто вокзал та багато іншого. Не дарма, але на сьогодні у Солотвені є рівно 5 шкіл, плюс музична школа, середня школа та школа з викладанням румунською мовою, середня школа названа на честь нашого великого національного поета Михайла Емінеску, а його бюст поставлений перед школою № 2 з викладанням румунською мовою. Також є бюст Стефана Великого та Святого, що сидить на імпозантному постаменті в самому центрі Солотвено. 

               На додаток до всього цього знову з'явився історичний міст через Тису, який з'єднується з муніципалітетом Сігету-Мармацієй через перетин кордону, відомий як Солотвено - Сігет, перебудований саме на тому місці, де він існував століттями. У Солотвені є дві православні церкви та греко-католицька церква, де проводяться богослужіння румунською мовою, римо-католицька церква для угорської етніки, греко-католицька церква для української етніки, баптистська церква для румунської етніки, а також деякі протестанти чи єговісти. Хочу нагадати, що перед іконостасом православної церкви стоять кістки греко-католицького єпископа Михайла Павла, під час якого на короткий час у Солотвені був вікаріат усього повіту Марамуреш… 

            Однак настав час представити кілька дуже важливих думок щодо територіально-адміністративної реформи, використовуючи заяви деяких лідерів неурядових організацій, таких як енергетичний союз ДАЧІЯ на чолі з Івану Ботошу, на думку доктора Василя Йовдія від Асоціації IOAН MIГАЛІ де AПШA, представників асоціації ДРАГОШ ВОДЙ тощо. Ну, загалом, думки однакові, це означає, що це великий плюс, що вперше, з моменту останнього світового спалаху, румунські етніки об’єднані в єдину адміністративну одиницю, з центром у Солотвені, хоча раніше були й інші думки. Щодо місця, де повинен був з’явитися цей центр, тим більше, що майбутній міський голова не міг знати про Солотвено, Нижя Апша, Глибокій Потік тощо. Дізнаємося  найближчої осені. Цікаво, що більшість видатних особистостей у нашій місцевості, з якими ми розмовляли, висловлюють думку, що майбутній обраний мер повинен бути енергійною та мужньою людиною, дуже добрим господарем, але не забувати національних інтересів, адже, звичайно, наступним президентом нового Союзу буде етнічний румун …

Що стосується появи так званих “розширених” регіонів, то більшість населення Закарпаття, будь то українці, румуни, угорці чи словаки, не хотіло б, щоб центр очікуваного величезного регіону знаходився у Львові, особливо на думку активістів у нашій країні, Згаданий вище, менталітет населення Закарпаття досить відрізняється від галичан, оскільки наша земля до 1527 р. була частиною багатьох держав та імперій, таких як Угорське королівство, Імперія Габсбургів, Трансілванське князівство, Австро-Угорська Республіка, держава Чехословаччина, Велика Румунія, східна частина, ефемерна держава Карпатська Україна, завоювання угорськими іредрендаторами навесні 1939 р. після сталінської анексії 1945 року, і тепер ми живемо в суверенній державі, яку ми хочемо максимально наблизити до європейських цінностей, коли нас атакують РФ на чолі з новим Сталіном, тобто одіозним Путіном … Отже, ми чекаємо на місцеві вибори в  результаті чого ми можемо розпочати новий етап життя в умовах децентралізації ».

      

Технологічний ліцей с.Репедя розпочав реалізацію грантового проекту  “Інноваційний дизайн освіти – основа розвитку громади ” у партнерстві зі школою – гімназією  села Вішевська Красна (комуна Бістра , повіт Марамуреш, Румунія)  та Солотвинською ЗОШ №1 ( смт.Солотвино, Рахівський район, Закарпатська область, Україна )                                                  

      Метою даного проекту є створення освітнього партнерства, яке здатне інноваційно розробити навчальну діяльність у школах, формуючи нові можливості розвитку в багатоетнічній спільноті вздовж румунсько  – українського кордону.

     Загальна вартість проекту – 323,325,50 євро,   фінансування ENI GRANT –  290,992,95 євро . Бюджет розподілений між  партнерами проекту  наступним чином :   Технологічний ліцей с.Репедя (Румунія ) – 149,380,50 євро; Школа –  гімназія села Вішевська Красна – 82620,00 євро ;  Солотвинська ЗОШ №1  – 91325,00 євро .

     Грант в сумі 290,992.95 євро  фінансується  Спільною операційною програмою Румунія –Україна  2014- 2020 (грант ENI ) Код EMS ENI 2SOFT/1.1 – 165.

     Період реалізації проекту – 2 квітня 2020 року – 2 жовтня 2021 року.

       Три освітні заклади  обговорили  поточну ситуацію та  проблеми, з якими вони  стикаються в їхній щоденній роботі, визначили як схожі труднощі так і багато спільних інтересів в освітній галузі.  Таким чином, це партнерство було ініційоване, щоб досягти реальної солідарності, знайти відповідні рішення для випускників .

      Програмою проекту передбачено :

•  Придбання спеціалізованого обладнання та навчальні меблі, IT – обладнання та навчальне програмне забезпечення, в кожній із 3-ох шкіл будуть проведені роботи з реконструкції та модернізації  приміщень.
• Організація та проведення навчальних та творчих семінарів з метою вдосконалення практичних навичок для 60 учнів та викладачів .  Заплановано спеціалізовані тренінги з управління школою для 12 –ти спеціалістів  – фахівців у сфері шкільного управління , а також інтерактивні курси для 10 – ти шкільних вчителів та консультантів.

              Проект пропонує  вирішення   загальних потреб, визначених як на фізичному рівні, шляхом забезпечення відповідних матеріальних умов, на навчальному рівні , шляхом розвитку практичних та специфічних навичок для студентів та викладачів, включаючи профорієнтацію та консультування , а також на стратегічному рівні , шляхом вдосконалення лідерських якостей та управління освітою для створення інноваційного бачення навчального процесу.

              Реалізація цього проекту зміцнить співпрацю та відкриє нові шляхи  для розвитку громади , налагодження партнерських відносин з бізнесом, управлінням освіти та органами місцевого самоврядування з метою створення сприятливих, конкурентних  можливостей, які диктує сучасний ринок праці.

Спеціальна операційна програма Румунія – Україна 2014- 2020 фінансується Європейським Союзом через Європейський інструмент сусідства та співфінансується державами, які беруть участь у програмі.

              Будь – яку додаткову інформацію можна отримати у керівника проекту, п. Попович Васіле, тел. +40786655176, email popovicivasile70@gmail.com,  або координатора проекту  Моніки Діну , тел. 0728820939, email monicaddinu@yahoo.com.