В Україні хочеться зробити адміністративну-територіальну реорганізацію, це важливий законодавчий проект як для українців, так і для етнічних меншин на   ії території, оскільки план адміністративної реорганізації України буде включати поселення румунів та інших меншин у районах з більшістю українського населення.

Щоб дізнатись більше про вплив цього процесу реорганізації на румунську громаду Закарпаття, Інформаційне агентство ”INTER REGION NEWS” зв’язалося зі слатинським істориком Іван Гузо, одним із важливих представників румунської громади Закарпаття.

Ми повністю відтворюємо низку його посилань, що стосуються контексту реформи адміністративної реорганізації. Як відомо, в Україні продовжує впроваджуватися територіально-адміністративна реформа, яка призвела, веде і продовжує вести  бурхливі дискусії серед представників громад усіх етнічних груп нашої держави. Очевидно, що це, зокрема, серед корінного населення, одні визнані, інші не дуже ...   Все почалося у вже далекому 2015 році, тобто після знаменитого, героїчного, але також трагічного МАЙДАНУ, реформування, на мою думку і не тільки, дуже необхідна, оскільки вона прагне надати збільшені повноваження очікуваним територіальним громадам, тобто зміцнювати місцеве самоврядування, хоча роль представників центральної влади все ще є досить важливою, якщо не визначальною ...

               Насправді це децентралізація, яка, принаймні, як кажуть, на папері, має нагадувати з країнами ЄС чи з США чи з Канади ... Коротше кажучи, це процес, повторюю, проблематичний і тривалий, оскільки він передбачає створення, скажімо, великих комун, що складаються з декількох менших місцевостей чи тих, що мають слабкий розвиток, насамперед економічного, що буде, відповідно до спеціальних центрів, де мери, обрані всіма мешканцями, що мають право голосу у всіх населених пунктах добровільних територіальних об'єднань, діятимуть, хоча, як зазвичай, так звані злі уста, які вже стверджують, що цей процес насправді не є добровільним. Це, якщо ми посилатимемось на майбутні мерії, скажімо, розширені, де міські голови разом із "старійшинами", обраними із сіл, де ще є окремі мерії, зникли після місцевих виборів наступної осені, мобілізуються, щоб знайти необхідні шляхи для істотного зміцнення цих нових спілок, щоб, таким чином, активно та результативно брати участь у житті округів як таких, тобто "розширених".  

Не дарма, але вже відомо, що в Закарпатті буде 6 таких районів, а не 13 існуючих зараз, хоча планувалося лише 5 відповідно до Перспективного плану, складеного кілька місяців тому. Це той, що запропонований Кабінетом Міністрів після консультацій з обласними державними адміністраціями, а також з так званими народними депутатами, які представляють нас в українському парламенті, або, як його ще називають, у Верховній Раді. Можливо, тому іноді виникають непорозуміння, пов’язані, особливо, з центрами таких союзів, як, наприклад, Слатина, давнє румунське вогнище, згадане в документах у середині XIV століття. 

               Ну, я хочу особливо зупинитися на ставленні населення до цієї реформи у світлі нашої національної меншини, а також соціально-економічного життя в цій місцевості, назвемо це "румунським", в яке воно входить окремо від Солотвено, великий населений пункт Нижня Апша (Діброва), Глибокій Потік, Toпчино разом з деякими іншими суто гірськими місцевостями з нинішнього району Tячів, великий населений пункт Середнє Водяне, відповідно Біла Церква з нинішнього району Рахів, хоча ми "втратили" прекрасне село Плеюц, яке за часів СРСР через колективізацію відійшли до частково розоряного населеного пункту Aпшіца, нинішньої Водиці ... 

               Я хотів би зазначити, що вибір Солотвено як центру Союзу румунських громад і не тільки, більш ніж логічний, бо століттями він був головним румунським вогнищем на правому березі Тиси, найближчим до столиці Марамуреша Інтеграла, тут знаходять роботу для більшості населення не лише румуни на північ від Тиси. Тут добувалася найчистіша сіль у Європі, сіль, здобута в часи Римської імперії різними методами, а за часів Габсбурзької імперії методами видобутку, що призвело тут до виникнення економічних інститутів, освіти, культурні тощо. Також тут було побудовано багато важливих будівель, кілька церков, будинки культури, клуби, кінотеатри, склади і навіть невеликий аеропорт, в епоху чехословацького періоду, залізничний вокзал, авто вокзал та багато іншого. Не дарма, але на сьогодні у Солотвені є рівно 5 шкіл, плюс музична школа, середня школа та школа з викладанням румунською мовою, середня школа названа на честь нашого великого національного поета Михайла Емінеску, а його бюст поставлений перед школою № 2 з викладанням румунською мовою. Також є бюст Стефана Великого та Святого, що сидить на імпозантному постаменті в самому центрі Солотвено. 

               На додаток до всього цього знову з'явився історичний міст через Тису, який з'єднується з муніципалітетом Сігету-Мармацієй через перетин кордону, відомий як Солотвено - Сігет, перебудований саме на тому місці, де він існував століттями. У Солотвені є дві православні церкви та греко-католицька церква, де проводяться богослужіння румунською мовою, римо-католицька церква для угорської етніки, греко-католицька церква для української етніки, баптистська церква для румунської етніки, а також деякі протестанти чи єговісти. Хочу нагадати, що перед іконостасом православної церкви стоять кістки греко-католицького єпископа Михайла Павла, під час якого на короткий час у Солотвені був вікаріат усього повіту Марамуреш… 

            Однак настав час представити кілька дуже важливих думок щодо територіально-адміністративної реформи, використовуючи заяви деяких лідерів неурядових організацій, таких як енергетичний союз ДАЧІЯ на чолі з Івану Ботошу, на думку доктора Василя Йовдія від Асоціації IOAН MIГАЛІ де AПШA, представників асоціації ДРАГОШ ВОДЙ тощо. Ну, загалом, думки однакові, це означає, що це великий плюс, що вперше, з моменту останнього світового спалаху, румунські етніки об’єднані в єдину адміністративну одиницю, з центром у Солотвені, хоча раніше були й інші думки. Щодо місця, де повинен був з’явитися цей центр, тим більше, що майбутній міський голова не міг знати про Солотвено, Нижя Апша, Глибокій Потік тощо. Дізнаємося  найближчої осені. Цікаво, що більшість видатних особистостей у нашій місцевості, з якими ми розмовляли, висловлюють думку, що майбутній обраний мер повинен бути енергійною та мужньою людиною, дуже добрим господарем, але не забувати національних інтересів, адже, звичайно, наступним президентом нового Союзу буде етнічний румун …

Що стосується появи так званих “розширених” регіонів, то більшість населення Закарпаття, будь то українці, румуни, угорці чи словаки, не хотіло б, щоб центр очікуваного величезного регіону знаходився у Львові, особливо на думку активістів у нашій країні, Згаданий вище, менталітет населення Закарпаття досить відрізняється від галичан, оскільки наша земля до 1527 р. була частиною багатьох держав та імперій, таких як Угорське королівство, Імперія Габсбургів, Трансілванське князівство, Австро-Угорська Республіка, держава Чехословаччина, Велика Румунія, східна частина, ефемерна держава Карпатська Україна, завоювання угорськими іредрендаторами навесні 1939 р. після сталінської анексії 1945 року, і тепер ми живемо в суверенній державі, яку ми хочемо максимально наблизити до європейських цінностей, коли нас атакують РФ на чолі з новим Сталіном, тобто одіозним Путіном … Отже, ми чекаємо на місцеві вибори в  результаті чого ми можемо розпочати новий етап життя в умовах децентралізації ».

Технологічний ліцей с.Репедя розпочав реалізацію грантового проекту  “Інноваційний дизайн освіти – основа розвитку громади ” у партнерстві зі школою – гімназією  села Вішевська Красна (комуна Бістра , повіт Марамуреш, Румунія)  та Солотвинською ЗОШ №1 ( смт.Солотвино, Рахівський район, Закарпатська область, Україна )                                                  

      Метою даного проекту є створення освітнього партнерства, яке здатне інноваційно розробити навчальну діяльність у школах, формуючи нові можливості розвитку в багатоетнічній спільноті вздовж румунсько  – українського кордону.

     Загальна вартість проекту – 323,325,50 євро,   фінансування ENI GRANT –  290,992,95 євро . Бюджет розподілений між  партнерами проекту  наступним чином :   Технологічний ліцей с.Репедя (Румунія ) – 149,380,50 євро; Школа –  гімназія села Вішевська Красна – 82620,00 євро ;  Солотвинська ЗОШ №1  – 91325,00 євро .

     Грант в сумі 290,992.95 євро  фінансується  Спільною операційною програмою Румунія –Україна  2014- 2020 (грант ENI ) Код EMS ENI 2SOFT/1.1 – 165.

     Період реалізації проекту – 2 квітня 2020 року – 2 жовтня 2021 року.

       Три освітні заклади  обговорили  поточну ситуацію та  проблеми, з якими вони  стикаються в їхній щоденній роботі, визначили як схожі труднощі так і багато спільних інтересів в освітній галузі.  Таким чином, це партнерство було ініційоване, щоб досягти реальної солідарності, знайти відповідні рішення для випускників .

      Програмою проекту передбачено :

•  Придбання спеціалізованого обладнання та навчальні меблі, IT – обладнання та навчальне програмне забезпечення, в кожній із 3-ох шкіл будуть проведені роботи з реконструкції та модернізації  приміщень.
• Організація та проведення навчальних та творчих семінарів з метою вдосконалення практичних навичок для 60 учнів та викладачів .  Заплановано спеціалізовані тренінги з управління школою для 12 –ти спеціалістів  – фахівців у сфері шкільного управління , а також інтерактивні курси для 10 – ти шкільних вчителів та консультантів.

              Проект пропонує  вирішення   загальних потреб, визначених як на фізичному рівні, шляхом забезпечення відповідних матеріальних умов, на навчальному рівні , шляхом розвитку практичних та специфічних навичок для студентів та викладачів, включаючи профорієнтацію та консультування , а також на стратегічному рівні , шляхом вдосконалення лідерських якостей та управління освітою для створення інноваційного бачення навчального процесу.

              Реалізація цього проекту зміцнить співпрацю та відкриє нові шляхи  для розвитку громади , налагодження партнерських відносин з бізнесом, управлінням освіти та органами місцевого самоврядування з метою створення сприятливих, конкурентних  можливостей, які диктує сучасний ринок праці.

Спеціальна операційна програма Румунія – Україна 2014- 2020 фінансується Європейським Союзом через Європейський інструмент сусідства та співфінансується державами, які беруть участь у програмі.

              Будь – яку додаткову інформацію можна отримати у керівника проекту, п. Попович Васіле, тел. +40786655176, email popovicivasile70@gmail.com,  або координатора проекту  Моніки Діну , тел. 0728820939, email monicaddinu@yahoo.com.

Інтерв’ю з Василем Поповичем, президентом Фундації українських гуцулів в Румунії, особливою людиною, яка не лише несе в душі почуття приналежності до українських гуцулів, але і підтримує та сприяє з ентузіазмом через все, що робить, виділяючись прикладом та видатним представником їх в Румунії.
Пане Поповичі, дякуємо, що надали нам можливість провести разом інтерв’ю про громаду гуцулів з Румунії та про діяльність Фундації українських гуцулів в Румунії.

Кореспондент: Почнемо з простого питання. Хто такі гуцули та яку роль вони відігравали в історії?

Попович Василь: Привіт. Я виступаю з етнокультурної точки зору. Гуцули – це етнічна підгрупа України, яка мешкає уздовж кордону в Україні та Румунії. Найбільш компактною територією, яку населяють українські гуцули, знаходиться в повіті Марамуреш, а саме, в населених пунктах: Кривий, Поляни, Русково, а на Україні – прикордонна територія Івано-Франківської області, Верховинського району та відповідно населених пунктів Зелене, Верховина, які також входять до складу Верховинського району. Було зроблено багато кроків для відкриття прикордонного пункту в селі Поляни повіту Марамуреш, Копілаш та в селі Зелене з України, оскільки мер села Поляни хоче постійно розвивати гірський туризм у цьому районі, цього хочуть і його українські колеги.

Гуцули також живуть в інших населених пунктах повіту Марамуреш, а саме, Вишівська Долина, Красний, Русково та Буковина. Це компактна область. Я заснував Фундацію українських гуцулів, не для політичних цілей. Ця ідея прийшла мені, бо я часто їздив в Україну на культурні заходи, бувши також директором будинку культури. Я бачив, чув і відчував саме те, що у нас спільне, наприклад, ті пісні, які співала моя мама, співаються в Україні. З українськими гуцулами з Зеленого та з іншими українськими населеними пунктами існують спільні точки, і тому потроху ми створили цю Асоціацію.

Кореспондент: Ми знаємо, що як президент Фундації українських гуцулів в Румунії ви берете участь у просуванні гуцульської меншини, як у Румунії, так і за її кордоном. Які події ви періодично організовували з цього приводу?

Попович Василь: Фундація українських гуцулів була заснована у 1998 році, яка спочатку називалася Фундація «Попович», а в 2013 році ми змінили його статус і майже повністю дали йому нове призначення – вивчення походження та культури гуцулів. Завдяки культурним подіям, організованим таборам, люди починають відчувати і визнавати, що ми є гуцулами. Наприклад, після культурної події люди починають носити сорочку гуцульську, вони вже почуваються гордими і добре в ній. Серед найважливіших подій які реалізували разом із Марамурешською повітовою радою нагадуємо, три Міжнародні фестивалі етнографії та фольклору «Гуцули». Ці видання, які зроблені в рамках проєктів, є частиною пріоритетної програми повіту Марамуреш, і, таким чином, я дякую всім чиновникам, які беруть участь у цьому. Водночас, цей фестиваль відродив традиційний гуцульський костюм, музику та інші цінності гуцул.

Ми зробили чотири випуски міжнародних таборів живопису, в яких брали участь художники з Румунії, Республіки Молдови, України. У цьому культурному проекті взяв участь один з відомих художників України Андрій Чебекін, який є головою Київської Академії мистецтв і архітектури Золтан Мічика з Мукачева та інші.
Щороку у партнерстві з мерією Кревий ми організовуємо концерт українських колядок, на який запрошуються колядники із сусідніх міст та церковний хор з Кривого.

Кореспондент: Через наших читачів ми дізналися, що ви підтримуєте громаду, до якої ви належите, через транскордонні проєкти розвитку освіти, культури та медичних умов. Які основні проєкти, в яких ви брали / берете участь та які кроки плануєте зробити в наступному періоді, щоб підтримати людей в Історичному Марамуреші, або в Закарпатській чи Івано-франківських областях?

Попович Василь: Окрім вищезгаданих подій, що відбувалися в рамках проєктів, ми також проводили інші проєкти, в яких ми проводили етнографічні дослідження у співпраці з Національним музеєм мистецтв та архітектури з Коломиї.
Дуже важлива і корисна подія для громади відбулася 11 листопада 2019 року, відкриття музею етнографії гуцулів.

У 2019 році через «Адміністрацію Національного культурного фонду» ми здійснили проєкт, за допомогою якого ми реабілітували надбудову, а саме дерев’яну стайню, збудовану у 1973 році, і тепер там працює музейна колекція під назвою “Колекція українців гуцулів з Репеді”. Вартість проєкту становила 60 000 леїв.
Ще один проєкт – «Історія, люди та кордони», реалізований у столітньому 2018 році. Інший проєкт, який був фінансований Повітовою радою у 2019 році та адресований молодим людям, – це «Вільна молодь у громаді».

Фундація надає підтримку в написанні та реалізації транскордонних проєктів. Проєкт, який зараз реалізовується, це проєкт щодо освіти, заявником якого є Технологічна середня школа Кривий та школа № 1 у Солотвині.
Ще один попередньо затверджений проєкт – це проєкт охорони здоров’я, бенефіціаром буде місто Поляни, місто Великий Бичків з України та Районна лікарня Верховина Івано-Франківської області.

Кореспондент: Ви працюєте з подібними структурами в Україні для реалізації цих проєктів?

Попович Василь: Я співпрацюю з багатьма культурними організаціями, районними та регіональними державними органами. Найкраща співпраця у мене – з «Національною асоціацією всіх гуцулів» з України, яку очолює Дмитро Стефлюк, асоціація «Ватра» в Рахові, з України, Верховинська районна рада, Івано-Франківська обласна адміністрація та Обласна рада, Районна рада Рахів, Музей гуцулів з Верховини, Музей магії з Верховини, Національний музей народного мистецтва з Коломиї та багато інших представницьких людей.

Кореспондент: Я помітив, що в Румунії є й інші підгрупи української меншини, такі як русини (представлені Михайлом Лавруком з Марамуреша) або козаки (представлені в Сату-Маре Павлом Проданюком – я провів інтерв’ю з ним минулого року). Що ви можете нам сказати про це?

Попович Василь: У Румунії є представницька організація русинів керована Георгієм Фірчаком, я також знаю Союз підкарпатських русинів керованим Михайлом Лавруком, асоціація без представництва у парламенті, але я не маю партнерства з цими організаціями. Я не знаю діяльність козацького союзу.

Кореспондент: Якими є нинішні стосунки між Союзом українців Румунії та Фундацією українських гуцулів у Румунії? Чи розглядаєте ви можливу асоціацію з СУР-ом?

Попович Василь: На сьогодні, чесно кажучи, немає співпраці. Союз українців міг би співфінансувати для організації певні події. Однак, я не прошу їх про допомогу, я мав би лише одне прохання, дозволити людям, вчителям, брати участь у заходах, організованих фундацією, які не є політичними. У заходах, організованих фундацією, беруть участь багато українців, понад 1000 осіб, що перевищує кількість учасників заходів організованих СУР-ом в селі Кривий.

З Союзом українців ми не можемо говорити про асоціацію, можливо співпрацю, партнерство, я відкритий у будь-який час. Під об’єднанням мається на увазі підпорядкування Фундації, в той час як фундація ідентифікує себе за допомогою заходів, які приходять на додаток до того, що СУР не робить.  Є ще люди, які знають, хто були гуцули, і їх цінності повинні зберігатися і просуватися.

Кореспондент: Чого могли б румуни навчитися від українського народу?

Попович Василь: У кожній країні є своя культура, українці, відповідно гуцули, мають дуже близьку культуру, особливо мову, кухню, звичаї. Слід проводити культурні зустрічі, обмінюватися досвідом, щоб розвиватись особливо у галузі гірського туризму. В Україні дуже розвинений гірський туризм, вони небудичи в Європейському Союзі, зробили собі бізнесс, надзвичайна чистота, високо оцінена кухня, ми повинні вчитися у них, щоб молодь не виїхала з країни.

Кореспондент: Яке повідомлення у вас є для читачів INTER REGIO NEWS?

Попович Василь: Перш за все, я хочу привітати вас з інтересом, який ви даєте нашій фундацїї, і, як пропозицію, я б хотів, щоб ви поширилися на сайті, публікували новини з Івано-Франківської області.