Про Голокост євреїв на Закарпатті в ефірі „Українського радіо” розповів Представник Всеукраїнського Єврейського Благодійного Фонду „Хесед Ар’є”Аркадій Гендлер.
Як Закарпаття пережило Голокост
Весна 1944 року. Нацисти за підтримки угорської влади почали масову депортацію євреїв Закарпаття до концтабору Аушвіц-Біркенау. Лише за кілька місяців із 14-ти гетто, створених у регіоні, вивезли понад 102 тисячі людей.
27 січня 1945 року, війська Першого та Четвертого Українського фронту звільнили містечко Освенцім. „Саме до табору Аушвіц-Біркенау з травня 1944 року з 14 гетто Закарпаття ешелонами було відправлено близько 102 тисяч євреїв. У цьому таборі відбувалася жорстока селекція: старих, дітей та жінок похилого віку відправляли у газові камери, а працездатних людей спрямовували до інших таборів для рабської праці”, – розповідає Аркадій Гендлер.
До окупації регіону угорськими військами у 1939 році життя закарпатських євреїв залишалося стабільним: працювали підприємства, синагоги, школи, додає Гендлер.
„За часів словацького правління життя євреїв було більш-менш благополучним. Європейська демократія гарантувала рівні права всім жителям Підкарпатської Русі, у тому числі й єврейському населенню. Функціонували підприємства, торгівля, промисловість, синагоги. Проте після угорської окупації Закарпаття у березні 1939 року ситуація різко змінилася. Влада Горті ввела антисемітські укази, і антисемітизм став державною політикою в Угорщині”, – згадує Аркадій Гендлер.
На Закарпатті діяли 14 гетто
Однак прихід угорської адміністрації приніс хвилю антисемітизму. „У часи війни євреїв позбавили громадянських прав і свобод, прирекли на депортацію та загибель. У березні 1944 року після вторгнення нацистів та тиску з боку Німеччини угорська влада організувала на Закарпатті гетто: два в Ужгороді, два в Мукачеві, а також у Хусті, Воловому (тепер — Міжгір’я), Севлюші (нинішньому Виноградові) та інших населених пунктах. Загалом було створено 14 гетто”, — розповідає Аркадій Гендлер.
В 1941-му році угорська влада депортувала 18 тисяч закарпатських євреїв до Кам’янця-Подільського, де їх розстріляли. Це були перші жертви нацистського режиму на Закарпатті.
„Умови перебування євреїв у гетто були жахливими. А з травня 1944 року почалася масова депортація євреїв залізницею в товарних вагонах до Аушвіцу-Біркенау. Після триденної подорожі вони прибували до Освенціма, де проводилася селекція. Працездатних євреїв направляли в інші табори, як-от Бухенвальд, Маутхаузен, Дахау, а тих, хто не міг працювати, прирікали на смерть. Загалом через Освенцім пройшло близько 1,3 мільйона євреїв, а також ромів, борців опору, полонених та інших патріотів з Європи. В Аушвіці страчували за допомогою газових камер, проводили медичні експерименти над жінками, дітьми та полоненими. Через жорна табору пройшло близько 100 тисяч закарпатських євреїв», — каже Аркадій Гендлер.
„Євреї, які повернулися додому, зіткнулися з тим, що їхнє майно розграбували”
Після війни лише небагато закарпатських євреїв змогли повернутися додому. Більшість емігрували до Ізраїлю, США та інших країн. Уцілілі пристосувалися до нових умов, попри націоналізацію синагог і радянську політику.
„Після подій 1944 року, коли Закарпаття було приєднано до Української РСР, багато євреїв повернулися додому, але зіткнулися з тим, що їхні будинки були зайняті іншими, а майно розграбовано. Частина євреїв залишилася, пристосувавшись до нових умов, але значна кількість емігрувала до Ізраїлю, США та інших країн. Синагоги були націоналізовані радянською владою, за винятком Хустської, яку вдалося зберегти завдяки зусиллям місцевих євреїв. Ужгородська синагога, побудована на початку ХХ століття, стала філармонією”, — згадує Аркадій Гендлер.
На Закарпатті зберігають пам’ять про жертв Голокосту. Щороку біля стели, встановленої у 2016 році, проходять скорботні заходи.
„Трагедія Голокосту пройшла через мою родину”
Аркадій Гендлер поділився історією свого тестя, який вижив в Освенцімі завдяки своїй фізичній силі.
„Трагедія Голокосту пройшла через мою родину. Батько моєї дружини, разом з сім’єю, були депортовані у Освенцім. Мій тесть, він був дуже сильний, був спортсменом. Його відібрали, аби він працював, в трудовому таборі, вони робили залізничну дорогу десь на півночі Перечинського району, а його батьки, два брати і дві сестри загинули в Освенцимі. Сам тесть вижив, а потім був звільнений уже з Будапештського гето”, — поділився спогадами Аркадій Гендлер.
Ця історія стала для його сім’ї символом боротьби за життя і пам’яті та спонукала присвятити своє життя збереженню пам’яті про Голокост.
„Як багато спільного в наших двох народів — українського і єврейського”
„Кілька років тому виникла ідея створення пам’ятної дошки з інформацією про Голокост на Закарпатті. Спільними зусиллями активістів, серед яких був відомий скульптор Роман Мурник, та за підтримки місцевої влади, у 2021 році така дошка була встановлена біля філармонії. Дошка містить QR-код, який дозволяє ознайомитися з історією докладніше. Це місце стало своєрідним куточком пам’яті: стела, пам’ятна дошка та стилізована менора. Щороку у День пам’яті жертв Голокосту тут згадують загиблих”, — поділився Аркадій Гендлер.
Представник Всеукраїнського Єврейського Благодійного Фонду „Хесед Ар’є” Аркадій Гендлер також провів паралелі між Голокостом і сучасними подіями в Україні.
„Те, що зараз переживає український народ через неспровоковану війну Росії, має певні спільні риси з геноцидом часів Гітлера. Це знищення народу та його культури. І це явно повторення тих гітлерівських постулатів в плані геноциду і знищення українців. І я подумав, як багато спільного в наших двох народів — українського і єврейського”, — зазначив він.
За даними „Хесед Ар’є”, наразі на Закарпатті проживають шестеро людей, які пережили події Голокосту.