20 модульних будинків для вимушених переселенців із прифронтових областей України побудували в Ужгороді на території церкви Євангельських християн-баптистів. Гроші на таке житло збирають громади з різних церков світу. Хто живе у шелтерному містечку та як люди облаштували свій побут — у матеріалі Суспільного.
Альона із чотирма дітьми та чоловіком живуть на території церкви Євангельських християн-баптистів у модульному будинку. Жінка вимушена переселенка із міста Кам’янське Дніпропетровської області.
„Коли почалися бої вже десь поруч і я вагітною з двома дітками спускалися з 9-го поверху до першого і бігли у найближче сховище, то це було важко. Тоді мене чоловік відправив у Словаччину”, — розповіла Альона.
У Словаччині народився дворічний Сергій, тоді Альона з дітьми повернулася в Україну до чоловіка. З листопада 2022 року вони живуть в Ужгороді. Тут два місяці тому у родини народилася четверта дитина.
Перший модульний будинок на території церкви Євангельських християн-баптистів в Ужгороді з’явився півтора року тому, розповів пастор церкви Давид Орос. Вимушених переселенців тут почали приймати із перших місяців повномасштабної війни. Жили тоді люди у будівлі Дому молитви та в кімнатах недільної школи. Зараз на території церкви є 20 будинків. У них наразі живуть 85 людей, усі — вимушені переселенці із прифронтових областей України.
Давид Орос каже: купили усі ці модульні будинки за гроші парафіянин євангельських церков із Канади, Сполучених Штатів Америки, Чехії, Словаччини та Норвегії. Купують будинки в українського підприємця, який працює поблизу Києва. Один разом із трансфером коштує 5700 доларів, більші купують за сім з половиною тисяч доларів.
„Вони не мають душової, туалету, кухні, тому ось всі ці речі загального користування люди використовують у приміщенні Дому молитви. Там у нас є і кухня, душові кабіни, якими можуть користуватися 24/7, у будь-який час користуватися. Ми спеціально облаштували пральну кімнату із сушками та пральними машинами”, — розповів Давид Орос.
Олена Добродум — вимушена переселенка з Краматорська Донецької області. Жінка розказує, у березні 2022 року з двома дочками виїжджала із рідного міста евакуаційним потягом.
„Ми проїжджали Польщу, проїжджали Чехію, були в Словаччині. Вирішили повернутися в Україну, бом це Батьківщина… додому хотілося. Хочеться, щоб діти знали свою мову, знали свій народ”, — розповіла Олена.
