Галина Кенез — старша бойова медикиня роти охорони Закарпатського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Жінка закінчила Берегівське медичне училище й працювала у міській лікарні.
З 2002 до 2006 року була в Збройних силах України. Під час служби здобула вищу юридичну освіту та згодом пішла працювати у правоохоронні органи. Галина була першою жінкою на Закарпатті, яка в складі зведеного загону правоохоронних органів брала участь в АТО.
Історію старшої бойової медикині розповіли у пресслужбі Закарпатського ОТЦК та СП.
За словами Галини Кенез, у неї завжди було бажання допомагати людям, не важливо чи в медицині, чи в поліції.
„Коли у 2014 році почалася війна, постало питання формування зведених загонів на схід і потрібні були медики. На шикуванні я запитала про таку можливість. Наступного дня мені сказали, що я в складі загону. Пройшла навчання і ми поїхали. Усвідомлення про те, куди я їду, не було до моменту, коли побачила перші зруйновані будинки. Було некомфортно, але страху не було. На другий день, коли вже були на позиціях і стався перший приліт, промайнула думка: „Тебе сюди ніхто не посилав, ти сама вирішила”. Тоді прилетіло все. Була в Артемівську, якому згодом повернули назву Бахмут, далі Дебальцеве, Часів Яр. У містах, яких зараз, на жаль, уже нема”, — розповіла жінка.
Галина Кенез каже: перші хвилини після поранення дуже важливі.
„Медик має бути холоднокровним, щоб робити свою роботу не задумуючись, що буде далі. Потрібно працювати швидко. Саме перші хвилини після поранення надзвичайно важливі. Якщо все зробити правильно, то це врятоване життя. Велику роль грає час. Порівнюючи з цивільним життям, де все сплановано, навіть під час операції все йде за планом, тут у тебе нема чіткого плану і від твого рішення залежить життя людини”, — зазначила військовослужбовиця.
Галина розповідає у чому полягає робота на посаді бойового медика у роті охорони ОТЦК та СП: „У 2022 році найпершим завданням було навчити молодих хлопців і дівчат правильно надавати першу домедичну допомогу, особливо собі. Знаєте, були різні хлопці. Одні: „А я це знаю”, „А я це бачив”, „Нічого складного”. А були такі, які підходять і кажуть: „Покажи ще раз! Чи добре? Чи правильно? Чи вклався в час?”. І коли загинув з нашої роти Женя Мелечинський. Пригадую: він ходив за мною постійно: „Подивися чи добре, покажи як на руку, покажи як на стегно, як ту наліпку ліпити, що ще має бути, чи все є в аптечці?”. Кажу: «Женю, у тебе все є і ти все вмієш. Ти можеш йти інструктором і вчити людей!”. І коли я почула, що він загинув… Як той, хто міг рятувати інші життя, і в навчанні був кращим з кращих, загинув?!”.
„Від твого рішення залежить життя людини”: історія бойової медикині Галини Кенез
Старша бойова медикиня роти охорони Закарпатського ОТЦК та СП Галина Кенез. Закарпатський ОТЦК та СП
За словами жінки, коли хлопці повертаються з передової, то з ними дуже важко, але потрібно спілкуватися.
„Буває у людини стрес, чимось схвильована, а ми поспілкувалися, попили кави й легше стає. Інколи буває, що й о 2-й годині ночі йдемо спілкуємося. Навіть нема конкретної теми. Коли ти спілкуєшся з людиною, то вона відчуває від тебе якийсь позитив, а потім, коли ти сама прокручуєш в собі ці емоції, ту розповідь, інколи стає так нестримно страшно. Намагаєшся пережити разом з хлопцем ці розповіді. Але важливо не жаліти. Інша справа, що треба їх навчити, як жити й давати раду цим емоціям, але ніколи не шкодувати. Вони — герої”, — каже Галина Кенез.
