„Ми відстріляли по цілі й уже складали гармату, щоб зробити перекат на інше місце. Я тільки підняв кувалду, як побачив спалах, — це прилетів „Ланцет”. Двоє наших хлопців загинули, троє отримали поранення. Мені посікло руку і бік, рука „впіймала” 16 дрібних осколків. В перші секунди було страшно — кров тече, з’явилося відчуття, що помираю. Але швидко прийшов до тями. Після поранення в мене сталася переоцінка цінностей. А ще я зрозумів, що треба ховатися в укриття — з цим не жартують”, — каже Артем.
Під час лікування й реабілітації Артем познайомився з дівчиною і навесні цього року одружився. Тому в нього з’явився додатковий стимул швидше закінчити війну.
„Дружина постійно питає, коли вже повернуся додому. Тому стараємося тут. І заодно приглядаємо один за одним. Те, що ми разом — великий плюс, нам обом спокійніше. Причіпна артилерія, особливо така як „Гіацинт”, дуже ефективна в бою. Хлопцям неодноразово вдавалося накрити своєю гарматою жирні цілі — склади з боєкомплектом, укріплені позиції, командні пункти. А кілька місяців тому „Гіацинт” знищив ворожу самохідну 152-міліметрову гаубицю 2С19 „Мста-С”, яку росіяни вважають найкращою самохідкою. Ціль вдалося знищити з трьох пострілів: перший був пристрільний, другий влучив у боєкомплект поруч, а третій — прямо в гармату”, — додав хлопець.
„Те, що ми з братом разом, — великий плюс, нам обом спокійніше”. Історія братів із 128 бригади Ігоря та Артема
У артилерійському підрозділі 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади служать двоє рідних братів — 22-річнй Ігор та 21-річний Артем. Хлопці родом із Хмельниччини й підписали контракт у 2020 році. Дія контракту вже закінчилася, але брати служать далі до закінчення війни.
Їхню історію розповіли на Facebook-сторінці бригади.
„До армії я працював у Києві на будівництві. По закону в будь-якому разі треба було йти на службу, то я вирішив, що краще підписати контракт, ніж іти строковиком. А заодно загітував і молодшого брата, щоб не було нудно. Я жодного разу не жалів, що пішов у ЗСУ. Чи продовжу службу після війни? Ще не вирішив, це залежить від того, як складеться ситуація в особистому житті і армії. У своєму підрозділі брати працюють із „Гіацинтом” – 152-міліметровою причіпною далекобійною гарматою, яка була взята в трофей при визволенні Херсонщини. Влітку цього року росіяни засікли й обстріляли позицію „Гіацинта”, — розповів Ігор.
„Ми якраз відпрацювали з гармати і по нас прилетіла відповідь. Випустили пакет „Граду”, залучити ствольну арту, навіть безпілотник „Ланцет” прилетів. Бліндажу теж тоді дісталося, але ми встигли сховатися в укриття, тому ніхто не постраждав. За винятком нашої гармати. Один зі снарядів вибухнув за пів метра й пошкодив колеса й метал. Але ми швидко все відновили”, — додав Ігор.
