„Не померти” – бажання, яке жене втікачів від повісток на кордон з ЄС. Та, користуючись сумнівними „стежками”, ухилянти гинуть, замерзаючи в горах чи тонучи в річках. УНІАН поцікавився, скільки може коштувати такий „вояж” і чому спроби втечі закінчуються фатально.
Найбільше смертельних випадків та травм фіксують прикордонники на Закарпатті. Це не дивно, адже регіон межує з чотирма країнами Євросоюзу – Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Протяжність кордону тут – майже 460 кілометрів, значна його частина проходить горами та річкою Тисою.
Крім того, ухилянти обирають Закарпаття через те, що вздовж кордону – розгалужена мережа доріг, багато населених пунктів. Тобто, сюди зручно добиратися, зупинитися та чекати „слушної нагоди”.
За неповні два роки закарпатські прикордонники затримали понад п’ять тисяч осіб, які намагалися нелегально покинути Україну, ще кільком тисячам відмовили в пропуску через неналежно оформлені документи, неправильно внесені дані до системи „Шлях”. Якщо на початку вторгнення чоловіки призовного віку вдавалися до різноманітних хитрощів, аби виїхати до країн ЄС через контрольно-пропускні пункти, то зараз спроби втекти з України відбуваються поза межами КПП, через так звані зелені ділянки кордону.
Наскільки це „безпечно” свідчать цифри. Від 24 лютого 2022 року на Закарпатті зафіксовані 24 випадки загибелі військовозобов’язаних чоловіків, які намагалися незаконно перетнути кордон. Із них – 19 потонули, переправляючись через Тису, ще 5 загинули, долаючи засніжені високогір’я.
